Днями у Козятині чотирирічний хлопчик, якого до батьків привезла донька з Києва, скучивши за мамою, сів на велосипед і поїхав її шукати. Здолавши майже три кілометри міської дороги, малий виїхав на Білоцерківську трасу й рухався посередині дороги, по білій розмітці. Жоден водій не звернув на нього увагу та не зупинився. Хлопчика побачив колишній співробітник ДАІ Петро Ващук, який був на одній із заправок. «Коли біля нього проїхала фура, його аж похитнуло, я кинувся до хлопця, схопив його разом із велосипедом та повернувся на заправку. Хлопчик назвав своє ім’я, Владик, та прізвище, розповів, що мама залишила його у бабці з дідом, а він за нею дуже скучив, тому вирішив поїхати додому. Про те, де він мешкає зараз, не знав», – розповів чоловік. Чоловік більше двох годин їздив містом із дитиною, сподіваючись, що той впізнає вулицю та будинок. Заїжджали у дитячий садочок, школу-інтернат, але там Владика не знали. Дідусь пропажу онука помітив лише через годину і почав його шукати. Після трьох годин пошуків рідні звернулися до міліції. Туди ж привіз хлопця і Петро Ващук, щоб дізнатися, де мешкають родичі дитини. «Дійсно, здається, нічого героїчного у цьому вчинку не має, але повз маленького велосипедиста в той час, коли він рухався трасою, проїжджало безліч машин. В них сиділи татусі та мами інших дітей. І усім було байдуже, чому маленька дитина їде посеред дороги та наражає себе на смертельну небезпеку. Ніхто не зупинився і не запитав, що сталося: де його батьки і куди він прямує. А ми говоримо, що чужих дітей не буває. На жаль, іноді це просто слова. Ми дуже вдячні нашому ветеранові за проявлену небайдужість», – зазначив начальник служби профілактичної роботи УДАІ Володимир Мотичко. За матеріалами УНІАН

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу