Дмитро КРАВЧЕНКО: Традицiйна педагогiка, як iнструмент  навчання, себе випрацювала.

За останнi 500 рокiв, починаючи з Яна Амоса Каменського, педагогiка виконала  свою функцiю. Нинi потрiбно вчити дитину не засвоювати суму знань, а вчити генерувати iдеї.

Це – якiсно новий пiдхiд до навчання. Києво-Печерський лiцей  «Лiдер» № 171 – один iз провiдних  навчальних  закладiв країни  у ланцi середньої освiти.  Численнi перемоги на рiзноманiтних олiмпiадах є одним iз яскравих показникiв якостi й грунтовностi знань його вихованцiв.  За останнi 17 рокiв переможцями iнтелектуальних змагань стали  понад двi тисячi лiцеїстiв.

Лiцей один із перших i в освiтнiх технологiях. Ще у 906х роках тут запропо- нували концепцiю iнтеграцiї освiти України в європейський освiтнiй простiр, першими зробили локальну комп’ютерну мережу. А нинi тут розробляється нова технологiя навчання, яку її творцi назвали психодидактикою.

У редакцiйнiй вiтальнi «ІР» з директором лiцею «Лiдер» Дмитром Кравченком розмовляла ведуча блоку «Розумне майбутнє» Тетяна Чорнолуцька.

Нинi тут розроб ляється нова технологiя  навчання, яку її творцi назвали психодидактикою.

– Дмитре Григоровичу, я знаю, що викладачi лiцею виховали цiлу плеяду талановитих дiтей, якi ще пiд час навчання досягли високих результатiв, а згодом стали успiшними фахiвцями i науковцями. Назвiть, будь ласка, найкращих своїх вихованцiв.

– Менi складно перерахувати всiх напам’ять. Тiльки за останнiй рiк на Київських олiмпiадах iз сiмнадцяти предметiв шкiльного курсу призи  отримали 233 дитини. Це враховуючи те, що у нас десь 520 учнiв 8-11 класiв. Тож практично кожен другий став переможцем тiльки поточного року. Вiдтак нинiшнього року ми набрали таку кiлькiсть призових   мiсць   у   Києвi,  яку   набирають декiлька районiв разом узятих. Сотнi наших  дiтей  були  призерами   i  Всеукраїнських олiмпiад з багатьох предметiв – це, перш за все, математика, фiзика, iнформатика, бiологiя, хiмiя, iсторiя, українська мова, географiя.

Ну, а найвищий результат – це призовi мiсця на Всесвiтнiх олiмпiадах. 37 медалей – золотих, срiбних, бронзових з таких предметiв, як математика, iнформатика, фiзика  i  бiологiя  –  починаючи  з 1994 року.

Талановитих дiтей в Українi, слава Богу, чимало. І не тiльки у Києвi, не тiльки в лiцеї «Лiдер». Багатi талантами Львiвський фiзико6математичний лiцей при тамтешньому унiверситетi, природничий лiцей № 27 i науково6навчальний комплекс № 45 мiста Харкова, Вiнницька математична школа №17, лiцеї у Севастополi, Одесi, Чернiговi… Це потужнi фiзико6математичнi сили.

Це ж факт,  що в Українi  36 000 сертифiкованих програмiстiв на сорок п’ять мiльйонiв населення, а у тому ж Китаї на пiвтора мiльярди мешканцiв таких фахiвцiв сто тисяч. Наш потенцiал колосальний.

В Українi 36 000 сертифiкованих програмiстiв на сорок п’ять мiльйонiв населення, а у тому ж Китаї на пiвтора мiльярди мешканцiв таких фахiвцiв сто тисяч. Наш потенцiал колосальний.

– Чи вiдомо  Вам як склалася доля цих талановитих дiтей пiсля закiнчення лiцею?

–  Так,  звичайно.  Наприклад, Максим Федорчук, який був абсолютним чемпiоном свiту з математики в 1999 роцi, зараз  є професором Гарвардського унiверситету. Галя Добровольська у 2007 роцi стала кращою студенткою6науковцем США i однiєю з двох найкращих студенток6жiнок Сполучених Штатiв. Вона отримала там спецiальну премiю –  про це школу повiдомила адмiнiстрацiя Масачусетського унiверситету. Знайшов мiсце у життi Юрiй Зновяк – абсолютний чемпiон свiту з iнформатики 2005 року. Варто згадати й випускника 2002 року Олександра Рибака. Це не той Рибак, що виступав на Євробаченнi – про того всi знають. А наш Сашко Рибак вiдомий лише у вузьких колах фахiвцiв – але яких! Ще серед школярiв вiн посiв на Всесвiтнiй олiмпiадi з математики четверте мiсце. А вже навчаючись у Київськiй полiтехнiцi, двiчi поспiль був абсолютним чемпiоном свiту з математики серед студентiв iз десяткiв провiдних країн.

Звичайно, є в лiцеї талановитi дiти й сьогоднi. Серед них – Юрiй Шишацький, призер Всесвiтньої олiмпiади з математики 2008, що проходила у Мадридi. Двiчi, у  20096му i  20106му унiкальний хлопець, Богдан Веклич, завоював для України двi золотi медалi на Всесвiтнiй олiмпiадi з математики.

– А де саме вiдбуваються Всесвiтнi олiмпiади?

– Практично в усiх куточках Землi – в Японiї, Польщi, на Тайванi, в Китаї, в Румунiї. Там, як правило, збираються команди з 90-100 країн свiту. Це найвищий форум юних талантiв – от як чемпiонат свiту з футболу чи Олiмпiйськi iгри. Але Всесвiтнi олiмпiади школярiв i студентiв, на жаль, в пресi нiхто не популяризує.

–  Як формуються нацiональнi  команди i за чий рахунок дiти подорожують за кордон?

– Команда України формується на основi шкiльних олiмпiад чотирьох рiвнiв: перший етап олiмпiади – це шкiльний, другий –  районний, третiй –  мiський у Києвi або обласний рiвень, i четвертий – Всеукраїнська олiмпiада. А далi – дванадцять найкращих математикiв року змагаються за право посiсти шiсть мiсць в складi збiрної команди України. Або десять найкращих знавцiв фiзики змагаються за те, щоб посiсти п’ять мiсць у збiрнiй. Ось так, у чесному змаганнi, формуються команди з кiлькох предметiв, а саме – математики, фiзики, iнформатики, хiмiї, бiологiї та географiї. Таким же чином, на основi результатiв регiональних олiмпiад формуються збiрнi в iнших країнах. Усi вони з’їжджаються у  попередньо  визначене  мiсце i там проводиться Всесвiтня олiмпiада або чемпiонат свiту з певного предмету. Як правило, збираються вiд 90 до 100 команд з усiх країн свiту. В Українi усi витрати нацiональних команд фiнансує держава.

– Чи сприяє статус переможця Всесвiтньої олiмпiади у здобуттi подальшої  освiти  у  нас  i  як  з  цим  в iнших країнах?

– Уявляєте собi, що китайцi щороку вiдбирають 500 найталановитiших дiтей, везуть їх у Тiбет, i готують їх там до олiмпiад. Китайцi, до речi, щоразу посiдають призовi мiсця на Всесвiтнiх олiмпiадах, особливо з фiзики, хiмiї, бiологiї, iнформатики. Згодом кожного з тих 500 дiтей вiдправляють навчатися у найкращi закордоннi унiверситети за державний кошт. Коли вони повертаються до Китаю, їх забезпечують роботою з високою платнею.

– Схоже на казку. А як у нас?

– За великим рахунком, в Українi нiкого не цiкавлять цi розумнi дiти. Ось вам показова iсторiя. Наш випускник Василь Федорчук вступив на перший курс мехмату Київського унiверситету. Програма навчання там для всiх одна. А Василь – переможець Всесвiтнiх олiмпiад, абсолютний чемпiон свiту 1999 року з математики. Пiшов вiн до своєї професорки й каже: задайте менi щось iнше, нове. А вона йому – нi, ти повинен ось цi 600 задач вирiшити…  Вiн каже – я їх знаю, дайте менi щось цiкавiше. Професорка каже – доки не принесеш зошита з вирiшеннями – залiк не отримаєш. Тодi Василь Федорчук за три мiсяцi вивчив англiйську мову i подав заявку до Масачусетського унiверситету у США, який його iз задоволенням прийняв одразу на другий курс.

У системi вищої освiти України немає жодного навчального закладу, який би входив до сотнi, чи бодай тисячi кращих унiверситетiв свiту, хоча б Європи. Як не прикро, рiвень вищої освiти в Українi, ставлення вищої освiти до особистостi, здатнiсть iснуючої системи з такими дiтьми працювати аж нiяк не розвивають їх талант, а навпаки – гальмують.

– Ви назвали кiлькох талановитих випускникiв, що навчаються або уже й працюють за  кордоном.  А з  ким з олiмпiйцiв  можна було б поспiлкуватися в Українi?

– Не з багатьма ви поспiлкуєтесь… Бiльшiсть iз них виїхали за кордон, практично вiдсоткiв дев’яносто.

– А чому виїхали?

– Причина вiдома. Як не прикро, рiвень вищої освiти в Українi, ставлення вищої освiти до особистостi, здатнiсть iснуючої системи з такими дiтьми працювати аж нiяк не розвивають їх талант, а навпаки – гальмують.

– Однак, нерiдко  доводиться чути, що у нас слабка саме середня освiта, а от вища – на мiжнародному рiвнi.

– От тiльки дипломи за кордоном чомусь не визнають… То вибачте, будь ласка, – середня освiта готує переможцiв Всесвiтнiх олiмпiад, а у системi вищої освiтi Ураїни немає жодного навчального закладу, який би входив до сотнi, чи бодай тисячi кращих унiверситетiв свiту, бодай хоча б Європи.

– Так, це вiрно. Нещодавно у ЗМІ промайнула iнформацiя про те, що українськi вишi знаходяться у свiтовому рейтингу вузiв десь у другiй тисячi, а, скажiмо, словацькi – у третiй сотнi. То що ж, талановитi дiти, отримавши шкiльний атестат, одразу  подаються вчитися за кордон?

– Тенденцiя трохи iнакша. Дiти, як правило, вступають до вишiв в Українi. А вже потiм, через рiк6два, вiд’їжджають за кордон. Дехто з них залишається, але знаходять себе тут одиницi. Серед них – Денис Дутко, генiй у царинi iнформатики. Вiн написав унiкальну комп’ютерну програму, яка використовується досить активно у виробництвi. Вiн таким чином заробляє непоганi грошi i, наскiльки я чув, життям задоволений. А от, наприклад, Антон Мiллет виїхав i зараз працює в Інститутi Макса Планка, одному з провiдних наукових центрiв Європи. До речi, вiн вiдомий ще й тим, що змiг розв’язати задачу, що 30 рокiв вважалась нерозв’язаною. Є хлопцi i дiвчата, якi наразi займають професорськi кафедри у Прiнстонi, в Техаському унiверситетi – їх дуже багато. Сальников iз Севастополя – перший українець, який став абсолютним чемпiоном свiту з математики, в Америцi бiзнесом успiшно займається. Бiлявський з Вiнницi – професор у Масачусетському унiверситетi, патронує там студентiв, якi приїжджають з України. Вiн був другим абсолютним чемпiоном свiту з математики. Вихованець Вiнницької математичної школи Василь Федорчук теж в Америцi, навчає тамтешню молодь.

Галя Добровольська, про яку я вже згадував, закiнчила Масачусетс, i один iз досить вiдомих американських мiльярдерiв запросив її до своєї наукової лабораторiї.

Довше за всiх тримався абсолютний чемпiон свiту з iнформатики Юра Зновяк. Вiн такий патрiот був, могутня така особистiсть, розмовляє виключно українською мовою. Юра закiнчив  чотири курси факультету кiбернетики Київського унiверситету iм.Т. Шевченка, довго вiн тримався тут,  але потiм… Приїхали американцi, i запросили його до себе. У 2009 роцi вiн отримав ступiнь бакалавра, i не продовжуючи навчання на магiстра, поїхав до США. Там вiн отримав цiкаву роботу i рiчну зарплату з шiстьма нулями.

Саме тому я завжди казав, що у нашiй освiтi зараз дуже багато рiзних iде розмов з приводу  другорядних, третьорядних, або й зовсiм безглуздих питань. Наприклад, скiльки рокiв навчатися дiтям – десять, одинадцять чи дванадцять. Або ж – якою має бути система оцiнки знань: п’ятибальною, десятибальною, дванадцятибальною… Усе це безглуздя. – Головне питання – чому саме вчити, тобто змiст освiти. А змiст навчання залишився старий, з радянських часiв, з iндустрiального суспiльства.

– А як Ви особисто ставитеся до того, що найкращi Вашi учнi прикладають здобутi тут знання у чужих краях?

– Останнiм часом я думаю – можливо, це  i  добре.  Мiж тим, я  довгий  час  був прибiчником того, щоб наша країна зберiгала  такi кадри, тому що це просто унiкальнi люди. Про це я писав президентовi Кравчуку, потiм – президентовi Кучмi, востаннє – президенту Ющенку. Я пропонував створити пiд Києвом мiстечко талановитих вчених – абсолютно новий унiверситет з потужним центром наукових дослiджень i високих технологiй, iнститутами математики, фiзики, iнформатики, бiотехнологiй. Вiдiбрати туди найталановитiших дiтей зi Львова i Харкова, з Донецька i Києва – зi всiєї України.

А викладати i працювати запросили б туди хлопцiв i дiвчат, якi є нинi професо- рами у найкращих закордонних унiверситетах. Хiба ж вони не повернуться, якщо їм створити умови? Повернуться. Яскравi особистостi з новими технологiями, з новим баченням.

От росiяни це, нарештi, зрозумiли, i зараз  пiд  Москвою у  Сколково будують центр високих технологiй. Але ж саме це я пропонував зробити в Українi ще 1992 року.

– Що ж Вам вiдповiдали  президенти?

– Нiчого. Президентськi канцелярiї спрямовували листи по iнстанцiях, а там їх розписували iншим чиновникам…

Утiм, проблема тут не лише у байдужих президентах i мiнiстрах. Головна проблема полягає у рiвнi нашої економiки. Ну, скажiть менi, будь ласка, кому потрiбнi iдеї Мiллета, Торби,  кому потрiбнi мiзки Галi Добровольської i десяткiв iнших талановитих молодих вчених, якi володiють сучасним iнструментарiєм в галузi високих технологiй, якщо в Українi промисловiсть та економiка базуються на старих iндустрiальних технологiях. Металургiйнi заводи, хiмiчнi пiдприємства – в кращому випадку побудованi у 80-х роках минулого столiття. Їх обладнання i технологiї безнадiйно застарiли. Але купка олiгархiв, якi нинi володiють промисловим потенцiалом колишньої радянської України, варять метал на заводах, якi будував мiй батько i мiй дiд, i продають його за кордон. Там же залишаються i їх прибутки. Вони абсолютно не зацiкавленi у реконструкцiях, iнновацiях, бо осучаснення виробництва потребує колосальних витрат. Вiдтак їм не потрiбнi i носiї новiтнiх iдей. Все дуже просто.

– Усе це прикро, але мудрий Еклезiаст колись зауважив – все проходить,  минеться  i  це.  Життя продовжується, i за шкiльну парту щороку сiдають новi поколiння. Давайте повернемося до талановитих дiтей.

– Я переконаний, що Бог створив усiх дiтей талановитими. Але вони дуже рiзнi. Проте усереднена шкiльна програма цього не враховує. Ось, дитина6дизайнер добре малює, але не дається їй фiзика або математика. А поруч за партою сидить хлопець6математик, який  i малювати не вмiє, та й з всесвiтньою iсторiєю у нього проблеми. Тож можливо, йому i не треба малюванням займатися або iсторiєю, вiн повинен тiльки математикою займатися. Прийде час, захоче вивчити досконало iсторiю – вивчить.

– Тут менi згадується Шерлок Холмс, який  був  генiєм  дедуктивної  логiки, але не знав, що Земля обертається навколо Сонця. Доктор Ватсон був приголомшений таким невiглаством знаменитого детектива, але Холмс вiдказав: для його професiї це знання не потрiбне, а вiдтак є зайвою iнформацiєю, що засмiчує пам’ять.

– А знаєте, можливо, так i треба. Знати геть усе просто неможливо. У фундаментальний науці є такi науковi вiдкриття, що їх не усякий фiзик розумiє, а, скажiмо, якийсь професор з лінгвістики про них навіть i не чув. Ми не знаємо вiдповiдей на багато запитань, але нам вiд того не гiрше.

– Ось до Вас щойно прийшов факс. Особисто  я дуже  приблизно  розумію, як працює ця машина… Утiм, i для переважної бiльшостi користувачiв сучасною технiкою, здобуття таких знань не є завданням номер один.

– Правильно. Саме тому я завжди казав, що у нашiй освiтi зараз дуже багато рiзних iде розмов з приводу другорядних, третьорядних, або й зовсiм безглуздих питань. Наприклад, скiльки рокiв навчатися дiтям – десять, одинадцять чи дванадцять. Або ж – якою має бути система оцiнки знань: п’ятибальною, десятибальною, дванадцятибальною… Усе це безглуздя.

– Головне питання – чому саме вчити, тобто змiст освiти. А змiст навчання залишився старий, з радянських часiв, з iндустрiального суспiльства.

– Друге питання – структура освiти. От чи повинна дитина у випускному класi вчити 17-18 предметiв? А може, треба робити, як у цивiлiзованих країнах – отримав учень базову освiту, умовно кажучи – за десять рокiв, а ще два роки надати йому для грунтовної пiдготовки до вступу в унiверситет. Тут повинно бути три базових предмети – наприклад, українська, англiйська мови i фiзкультура. Плюс ще три предмети на вибiр – тi, що «лягають на душу». Хтось обере поглиблене вивчення математики, а хтось – iсторiї або бiологiї.

Третє питання – а чи потрiбно усiм дiтям в унiверситетах навчатися? Чи може бути в країнi 800 унiверситетiв? Ця неймовiрна кiлькiсть автоматично нiвелює якiсть. Це закони фiлософiї. В Українi має бути двадцять сiм унiверситетiв по регiонах, ну, тридцять6сорок максимум. І умовно кажучи, сто тисяч дiтей там повиннi навчатися, але зарплата випускникiв унiверситету має бути солiдною i престижною, у кілька десятків тисяч гривень.

Людина використовує свiй розум на чотири вiдсотки, а 96 – спить. Треба пробудити цi 96 вiдсоткiв, вiдкрити шлюзи. От цим i повинна займатися нова педагогiка.

– А кiлькасот вишiв закрити, чи як?

– Просто треба вiдновити систему профiльних iнститутiв. Ну що це за унiверситет, який випускає магiстрiв з будiвництва мостiв та тунелiв або магiстрiв6перукарiв? Це ж маячня якась! Не буває таких магiстрiв у свiтi. Це має бути профiльний iнститут – будiвельний, автотранспортний,  i  там  треба  вчитися три з половиною роки для здобуття диплому iнженера вiдповiдного профiлю.

– А якi змiни ви запропонували б у середнiй освiтi?

– На практиці я переконався – традицiйна педагогiка, як iнструмент навчання, себе випрацювала. За останнi 500 рокiв, починаючи з Яна Амоса Каменського, педагогiка виконала свою функцiю. Нинi потрiбно вчити дитину не засвоювати суму знань, а генерувати iдеї. Це – якiсно новий пiдхiд до навчання.

Освiта завжди була пов’язана iз способом виробництва. Для iндустрiального суспiльства потрiбно було, щоб вчителi передали  дiтям суму знань, умiнь та певних навичок. Цього було достатньо для того, щоб молода людина прийшла на виробництво i продовжила справу попередникiв. Недарма ж тодi було модно пропагувати «естафету поколiнь», або «трудовi династiї», у яких дiти продовжували справу батькiв i дiдiв. Новi поколiння засвоювали i вiдновлювали вже iснуючi технологiї столiттями.

Зараз настає абсолютно нова епоха. Вже не люди варитимуть метал найближчим часом, а роботи. Роботи нинi складають автiвки, роблять усе – вiд каструль i виделок   до   мобiльних   телефонiв    i комп’ютерiв. Роботи дослiджують Марс i Юпiтер, зрештою – роботи виготовляють роботiв.

– Ще Карл Маркс передбачав, що настане час, коли на змiну  ручнiй працi прийде праця машин. Тож яка у постiндустрiальному суспiльствi роль людини?

– Ключова. Тому що робот не може iдею дати. А от iдеї, програмний продукт, щоб всi цi роботи працювали – залишаються за людиною.

Тiльки психологiя може розвивати розум людини. Педагогiка, давайте чесно скажемо, це комплекс методiв, прийомiв вчительських, якими передаються знання, а психологiя – це наука, яка займається корекцiєю людського розуму, людської психiки. Людина повинна навчитися  управляти  власним розумом. Доведено, що людина використовує свiй розум на чотири вiдсотки, а 96 – спить. Треба пробудити цi 96 вiдсоткiв, вiдкрити шлюзи. От цим i повинна займатися нова наука, нова педагогiка.

Я подiлився цими думками з керiвником Інституту психологiї, академiком Сергiєм Дмитровичем Максименком. Вiн зi мною погодився. І навiть запропонував назву нової концепцiї освiти – психодидактика.

– В чому ж суть нового методу навчання?

– Якщо коротко – формувати талант. Цю iдею пiдтримав i президент Нацiональної академiї педагогiчних наук України Василь Григорович Кремень.

30 вересня Академiя педагогiчних наук видала розпорядження про вiдкриття на базi нашого лiцею експериментальної лабораторiї. Тут, спiльно з Інститутом психологiї НАНУ, ми спробуємо визначити – якi методи, якi прийоми, якi науковi напрямки i iнструменти психологiї i психотерапiї можна використовувати в навчаннi. Є цiла система наукових методiв психологiї. Їх треба узагальнити, об’єднати, вибудувати в певну систему. Далi – проексперементувати, описати, створити методологiчну базу, навчити нових вчителiв. Адже навчання сучасного вчителя продовжується за старою системою – вчитель-предметник. А вчитель має бути психологом предмету.

Тож будемо рухатися, будемо готувати суспiльство до нових методiв навчання.

Тетяна ЧОРНОЛУЦЬКА, Володимир ШАРОВ

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *