30 травня заступника міністра МОНмолодьспорту Петра Кулікова призначено заступником міністра – керівником апарату міністерства. Ми привітали Петра Мусійовича з посадою, побажали успіхів, а заразом – поцікавилися найближчими планами і баченням своєї подальшої роботи.
— Петре Мусійовичу, як з Вашим призначенням змінюватиметься апарат міністерства — чи будете ви його реорганізувати, які задуми маєте?
— Задум один: зробити апарат МОНмолодьспорту дієздатним. Таким, щоб міг відповідати сьогоднішнім вимогам і викликам. А щодо конкретних дій, то, по-перше, буде змінено організаційну структуру апарату, міцніше прив’яжемо її до функціональних обов’язків. З’являться нові відділи, може, навіть департамент. Зміняться функції господарського департаменту (діловодства і контролю за діяльністю підприємств). Деяких змін зазнає інформаційна політика. Тобто працювати є над чим і робота в цих напрямах уже проводиться. Наприклад, сьогодні я збираю керівників департаментів і відділів щодо формування штатів. Переглянемо всі справи, проведемо співбесіди з працівниками.
— Будете звільняти людей?
— Ні, я б так не казав. У нас була вимога скоротити апарат на 30 відсотків. Ми майже це зробили. Тепер тільки «підчистимо» деякі моменти у цьому напрямі. Але я хочу сказати, що ніяких радикальних змін не відбуватиметься — в нас майже всі керівники департаментів — кваліфіковані і знаючі фахівці. А як бути більш мобільними — щодо цього визначатимемося.
— Які додаткові повноваження у Вас з’явилися із цим призначенням? Роботи, вочевидь, побільшало?
— Керівник апарату призначає всіх працівників центрального апарату, крім директорів департаментів та їхніх заступників. А якщо виходити із відомого вислову, що кадри вирішують все — то це одне з ключових і відповідальних завдань. Тобто, яких людей ти підбереш, таке й твоє обличчя буде. Звичайно, навантаження на мене збільшилося, й істотно. Бо керувати апаратом — це дуже велика відповідальність.
Від того, як працює апарат, залежить робота всього організму, який називається Міністерство освіти, науки, молоді та спорту. Адже апарат — як мозок. Якщо в ньому збій — це відбивається на всій системі. І ще я хочу, щоб усі зрозуміли: апарат — це не купа чиновників. Апарат — це мислячі, професійні люди, фахівці своєї справи. Якщо взяти департамент вищої освіти, то це головний мозок вищої школи, який забезпечує всю діяльність ВНЗ. Те саме можна сказати про департаменти середньої та дошкільної освіти, профтехосвіти. Це не просто чиновники, які сидять у кабінетах і лише відповідають на папірці. Вони організовують роботу навчальних установ. Тобто на ці функції треба дивитися ширше. І не думати, що керівник апарату — це людина, яка стежить за тим, щоб співробітники вчасно ходили на роботу і дотримувалися дрес-коду. Це не основне. Важливо — щоб напрями роботи були працездатними. Щоб люди, які працюють по цих напрямах, були більш організованими, відповідальнішими. Уважними, нарешті. Думаю, що ті негаразди, які іноді в нас трапляються — непорозуміння з профспілками, зі студентами щодо Закону про вищу освіту — це недоліки в роботі, зокрема, й апарату.
— У приватній розмові я чула, що керівник апарату — ледь не друга людина після міністра. Це правда?
— Я скажу так: керівник апарату — це найвища посадова особа серед держслужбовців. Я не буду казати, чи друга вона, чи третя, чи ще якась. У мене немає манії величі. У кожного службовця є свої функції. У керівника апарату, скажімо, є більше функцій, ніж у заступника, але в заступника більше відповідальності в інших питаннях. Тому я не зважаю, хто перший, а хто останній в ієрархії.
— Як Ви як керівник апарату МОНмолодьспорту, оцінюєте потенціал для розвитку освітянської галузі і роль міністерства у збереженні чи примноженні цього потенціалу?
— Насамперед треба привести до ладу організаційний стан міністерства. І провести організаційну реформу освіти. Зокрема, скоротити мережу ВНЗ. І, звичайно, той потенціал, що є, сконцентрувати і мобілізувати в напрямах, які сьогодні відповідають потребам часу. На передові технології, наприклад. У гуманітарній сфері треба багато в чому визначатися. А щодо людського потенціалу — в нас є розумні вчені, розумна професура, викладачі. В нас є досвідчені вчителі. А яких дітей ми випускаємо — розумних і грамотних, про що свідчать міжнародні олімпіади, з яких вони привозять призи. Тобто в нас є чим гордитися — замість смакувати негатив і негаразди. Єдине, що потрібно — мобілізувати зусилля. І щоб нас не розривали мітингами і протестами, а щоб ми зосередилися передусім на вихованні дітей. Мене багато що в цьому не влаштовує — наприклад, як проводиться в школах і вишах фізкультура. Бо фізична культура — це основа здоров’я нації, і треба її насправді виховувати. Мене не влаштовує те, що коїться в інформаційному просторі. Суцільне падіння моральної планки, брак патріотичного виховання. Ось міністр намагався ввести патріотичну гру «Зірниця» — пам’ятаєте, яка протестна хвиля здійнялася?.. А цим треба займатися. І виховання патріотизму в дітей — одне із нагальних завдань міністерства. Бо вакууму не буває в просторі. Ми, на жаль, під’єдналися до «західної інформаційної каналізації» (пропаганда насильства, сексу та інші негативні явища) і не знайшли нічого кращого, ніж ковтати її, забуваючи християнські цінності. Весь негатив, з яким там борються, у нас чомусь пропагується. Ввімкніть телевізор, і самі переконаєтесь. Тобто перед нами — велике коло проблем, які потрібно розв’язувати. А потенціал — він є. Треба тільки з розумом його використовувати.
Наталія КУЛИК, «Освіта України» № 41-42