Про секрети оцінки ВНЗ в ексклюзивному Інтерв’ю директора по Центральній і Східній Європі компанії QS, яка випускає один з найавторитетніших щорічних світових рейтингів  університетів QS World University Rankings.

Минулого року президент, прем’єр-міністр і міністр освіти в один голос заявили про те, що українські ВНЗ повинні бути представлені у найвпливовіших міжнародних рейтингах. Адже за всі роки незалежності наші університети спромоглися потрапити тільки у Webometrics- рейтинг присутності навчальних закладів в інтернеті. Однак цього року ситуація кардинально змінилася. В авторитетному рейтингу класичних університетів QS World University Rankings 2011 опинилися одразу два наших ВНЗ: НТУУ «КПІ» й Донецький національний університет.

Журналіст «Освіти України» зустрі­лася з директором по Централь­ній і Східній Європі компанії QS Зоєю Зайцевою, аби дізнатися, що дасть нашим навчальним закладам участь у міжнародних рейтингах.

— Як ВНЗ може потрапити до QS World University Rankings?

— Є два способи: органічний і зая­вочний. Органічним способом ВНЗ може ввійти до рейтингу, якщо під час опиту­вання одразу кілька із 30 тисяч академіч­них експертів з усього світу визначать сильним той університет, який раніше не був представлений у рейтингу. Якщо екс­перти згадують ВНЗ достатню кількість разів, він потрапляє в систему, навіть не подаючи заявку. Тоді ми самі збираємо статистику і по можливості його оціню­ємо. Схожа ситуація була, наприклад, із МДТУ ім. Баумана. В цьому році вперше вони, можна сказати, увірвалися в рей­тинг. Раніше представники просто не на­давали повні дані для анкети, хоча у них було багато рекомендацій експертів. А те­пер вони, нарешті, зробили це. І відразу ж піднялися з останніх позицій на серед­ину рейтингу.

Другий спосіб потрапити в QS World University Rankings — подати заявку. При­чому ця процедура проходить двома ета­пами. Спочатку університет повиненпо­дати заявку загального характеру. На цьому етапі відбираються ті ВНЗ, які від­повідають базовим критеріям. По-перше, у нашому рейтингу беруть участь тіль­ки класичні університети, де з п’яти га­лузей знань — соціальні, природні, тех­нічні, гуманітарні науки і мистецтво — є курси як мінімум з двох. Якщо універси­тет відповідає цьому критерію, а також дає бакалаврський і магістерський сту­пінь, функціонує не менше десяти років і має публікації в міжнародних наукових виданнях, він може далі боротися за по­дання в рейтингу.

Другий етап — система аудіювання. Цього року пройшли відбір близько 2900 ВНЗ. Далі вже починається збір даних, де багато університетів сходить з дистанції, зокрема, ВНЗ зі Східної Європи.

«У НАС ДОМІНУЮТЬ АНГЛОСАКСОНСЬКІ ЕКСПЕРТИ»

— Як оцінюють ВНЗ?

— Ми опитуємо академічних експер­тів і роботодавців. Університет повинен набрати критичну масу згадок у середо­вищі цих двох репутаційних досліджень. Це комплексна оцінка і, на жаль, саме тут не всі ВНЗ набирають достатню кіль­кість відгуків. Тобто потрапити в рейтинг, тільки подавши заявку, навряд чи вийде. Приблизно із 20-ти тисяч університетів, які, за даними ЮНЕСКО, є в світі, май­же три тисячі беруть участь в аудиті. З них лише 700 з чимось проходять і бе­руть участь вже у фінальному рейтингу.

Тридцять тисяч міжнародних експер­тів — професори, ректори і проректори навчальних закладів по всьому світу — визначають відомі їм ВНЗ різних регіонів за кількома спеціальностями. І тут укра­їнські ВНЗ є мало відомими. Ми постій­но нарощуємо базу експертів. У зв’язку з тим, що компанія — британська, у нас домінують англосаксонські експерти. Але за останні п’ять років ми збільшили кіль­кість експертів, які знають Східну Євро­пу, так і тих, що проживають там, в 4,5 раза. При цьому будь-який університет, що співпрацює з нами, може рекоменду­вати свого ректора або проректора, про­фесора, в якого є міжнародні наукові пу­блікації, до нашого пулу експертів. Думаю, що 18 нових ВНЗ із східноєвропейського регіону з’явилися в нашому рейтингу за­вдяки тому, що зросла кількість експер­тів, обізнаних з регіоном.

Нас іноді критикують за те, що вико­ристовуємо приватні думки людей при оцінюванні ВНЗ. Я — соціолог за осві­тою, і якби в опитуванні брало участь 100 осіб, то можна було б назвати досліджен­ня приватною думкою. Але, якщо це 30 тисяч людей з академічного світу, то це вже статистика.

— З кожним роком міжнародних рейтин­гів ВНЗ стає все більше. Чим вони від­різняються? Яка головна особливість QS World University Rankings?

— Кожен рейтинг несе свою певну мі­сію. Для QS академічність важлива, однак завдання університету — не просто дати знання, а й початок кар’єрі. Саме тому ми вважаємо, що компанії мають пра­во оцінювати якість освіти, адже вони є споживачами продукту — випускників. Більшість молоді, вступаючи до ВНЗ,осо­бливо не думає про дослідницьку діяльність. Зате їм важливо, що роботодавець візьме їх із цим дипломом.

А ось Шанхайський рейтинг оцінює тільки науково-дослідницьку діяльності ВНЗ. Наприклад, 30 % відрейтингово­го бала університету там становить наяв­ність серед професорів нобелівських лау­реатів і володарів медалі Філдса. Рейтинг не бере до уваги ні прикладний аспект, ні рівень інтернаціоналізації.

Щоб оцінити якість рейтингу, звер­тайте увагу на те, чи змінюються рік у рік критерії, на значення кожного з них, чи дуже змінюються позиції окремо взя­тих університетів. Рейтинг можна вважа­ти компетентним, якщо можна зіставити результати одного і того самого універси­тету, скажімо, за 2005 і 2011 роки.

«ЗАМАНИТИ» ВИСОКОКЛАСНИХ ВИКЛАДАЧІВ НАБАГАТО ПРОСТІШЕ

— Який практичний ефект отримують ВНЗ від участі в міжнародних рейтингах?

— Якщо вищий навчальний заклад ста­вить перед собою завдання стати відомим на міжнародній арені, збільшити кіль­кість іноземних професорів чи студентів, підвищити репутацію серед національ­них і міжнародних роботодавців — рей­тинги важливі. Наприклад, університет планує запросити професора із-за кор­дону. ВНЗ, який не фігурує в одному з рейтингів, витратить півтори сторін­ки тексту тільки на те, щоб розповісти, який він чудовий. А якщо університет є хоча б в одному міжнародномурейтин­гу, йому достатньо вказати цей факт і свою позицію. Для будь-якого професо­ра це буде репутаційним гарантом того, що це не якась «шарашкіна контора». Економиться не тільки час, а й гроші. Коли професора запрошують у невідо­мий йому університет, він або не пого­диться, або забажає колосальну суму як компенсацію за стрес, який він пережи­ве, приїхавши до незнайомої країни. А якщо ВНЗ фігурує на міжнародній арені, заманити іноземних викладачів набагато простіше. Те саме стосується і студентів: чим більше згадок про навчальний заклад у міжнародному інформаційному просто­рі, тим більше людей захочуть отримати освіту саме в ньому.

Третій чинник корисності рейтингів — визнання серед роботодавців. Це турбота самих університетів про своїх випускни­ків надалі, їхню кар’єру не лише в Україні, а й на міжнародному рівні.

ШЛЯХИ РОЗІЙШЛИСЯ

ЧОМУ РЕЙТИНГ QS ЗАГУБИВ ПРИПИСКУ «TIMES»?

Тривалий час всесвітньо відомий рейтинг, який з 2004 року складає британська компанія QS (Quacquarelli Symonds), був відомий як Times-QS. Це вносило деякі непорозуміння. Адже завдя­ки назві, співзвучній з назвою найвідомішого британського друкованого видання, авторство рей­тингу приписували газеті Times. А насправді, шість років поспіль — з 2004 по 2009 роки, це був спільний проект компанії QS і британського журналу про вищу освіту Times Higher Education (THE), який ніяк не стосується відомої газети. багато хто вважав, що THE виконує дослідницьку роботу. — Ми розійшлися з THE взаємно задоволені, — розповідає Зоя Зайцева. — Раніше ми мали до­мовленість з THE про те, що вони першими публікують рейтинг. Тоді як усі інші видання, вже пе­редруковуючи його, посилалися на журнал як на першоджерело. Починаючи з 2009 року QS само­стійно видає рейтинг, який весь світ заново пізнає як QS World University Rankings. Тепер у 22-ох країнах світу рейтинг публікують наші партнери. Наприклад, в США це US News & World Report. Разом з тим THE започаткували й щорічно публікують окремий рейтинг університетів за власною методологією оцінювання ВНЗ, який виходить через кілька тижнів після QS. Про те, чому українським університетам так важко потрапити до міжнародних рейтингів, як такі про­блеми розв’язують в інших пострадянських країнах і який наш ВНЗ цього року опинився за крок до ТОП-700 рейтингу QS, читайте у наступних числах «Освіти України».

Анна ЦЯЦЬКО, «Освіта України» № 77-78