Чому вітчизняним університетам так важко потрапити до міжнародних рейтингів ВНЗ? Точну відповідь може дати тільки справжній експерт, який знає всю рейтингову «кухню» зсередини. «Освіта України» продовжує інтерв’ю (початок читайте у № 77 – 78 від10.10.2011 р.) із Зоєю Зайцевою — директором по Центральній і Східній Європі британської компанії QS, яка щороку випускає один з найавторитетніших рейтингів класичних університетів QS World Rankings.

Другу частину надзвичай­но цікавої розмови з між­народним експертом ми присвятили проблемам україн­ських ВНЗ.

УНІВЕРСИТЕТИ СНД — НАЙПАСИВНІШІ

— Чи правда, що ініціатором участі в рейтингу більшості університетів із СНД стала компанія QS? Чому керівни­цтво ВНЗ не прагнуло цього?

— На жаль, це правда. При­чому ініціатива виходила не так від компанії, як від мене особисто. В 2009 році я про­аналізувала загальну кіль­кість університетів на те­риторії колишнього СРСР, порівняла з кількістю постра­дянських ВНЗ, які є в рей­тингу, і взялася до, що нази­вається, «мізкостимуляції». На щастя, цього року це дало чу­довий результат: у рейтингу з’явилося 18 нових універси­тетів з мого регіону.

Починаючи з 2009 року, коли я вперше приїхала в Україну, аби поглянути під академічним кутом рейтин­гів, реакція університетів була приблизно така: спасибі, зви­чайно, але нам це не потріб­но. Як мені здається, ваші рек­тори просто сиділи й чекали, хто буде першим.

Але за три роки окреслив­ся прогрес у нашій співп­раці: в 2010 вперше україн­ські ВНЗ подали заявки на участь. А в 2011, спираючись на попередній досвід, з шести заявок три університети пройшли аудит. У результаті НТУУ «КПІ» і Донецький наці­ональний університет набрали достатню кількість згадок се­ред експертів, щоб увійти до рейтингу. Буквально трішеч­ки не вистачило КНЕУ ім. В. Гетьмана. Той факт, що цьо­го року два університети ввій­шли у фінальний рейтинг, іс­тотно вплинув на керівництво українських вищих навчаль­них закладів. Мені надійшло багато листів від тих, хто на­весні отримував від нас фак­си, але не відреагував. Споді­ваюся, що позитивна динаміка збережеться, й у 2012 році ми побачимо ще нові українські імена в рейтингу.

Але треба зважати, що рей­тинг — це динамічна система. Університети постійно оціню­ються. Навіть, щоб залишати­ся на одному місці, потрібно «бігти» дуже швидко. Адже ті університети, що нині пасуть задніх, наступного року мо­жуть виявитися кращими за тих, хто їх досі випереджав. ВНЗ, які потрапляють до рейтингів, можуть з них вилеті­ти, якщо не встигнуть закрі­питися.

— Які слабкі сторони україн­ських ВНЗ заважають їм по­сісти своє місце в рейтингу?

— Насамперед, — це між­народна академічна репутація. Зі ста відсотків загальної оцін­ки цей критерій має сорок. Тридцять тисяч міжнародних експертів — професори, рек­тори і проректори навчальних закладів по всьому світу — ви­значають відомі їм вищі за­клади освіти різних регіонів за кількома спеціальностями. І тут про українські — мало що знають.

Інша слабка сторона — ін­декс цитування, про який я вже згадувала. За цим кри­терієм українські виші проходять буквально найниж­чою межею. При цьому треба пам’ятати, що ми беремо до уваги індекс цитування за п’ять останніх років, а не за попередній рік. А ось най­більш високі показники укра­їнських ВНЗ — у співвідно­шенні кількості професорів і студентів.

ОДРАЗУ СТРИБНУТИ НА ВЕРХНІ ПОЗИЦІЇ НЕМОЖЛИВО

— В останньому рейтингу 08 дебютували два українських заклади – НТУУ «Київський політехнічний інститут» і До­нецький національний уні­верситет. Потрапити одразу в ТОП-600 — це добрий ре­зультат для цього рейтингу?

— Тут проста математика. У світі близько двадцяти ти­сяч університетів. ТОП-600 — це чотири відсотки. Вважаю, що потрапити до цього числа найкращих університетів сві­ту, зовсім непогано. Наш рей­тинг — накопичувальний. Ми оцінюємо діяльність універси­тету за кілька років: індекс ци­тування за останні п’ять років, думка роботодавців і акаде­мічного світу за останні три роки. Так, потрапивши дорей­тингу цьогоріч, ваші ВНЗ уже починають будувати свою ре­путацію. Одразу «стрибнути» на верхні позиції майже не­можливо. Винятком ниніста­ли МДТУ ім. Баумана, РУДН і Московський державний інститут міжнародних відносин. Їх ривок зумовлений тим, що адміністрації цих ВНЗ ра­ніше не заповнювали заявку на участь, але кілька років по­спіль були в рейтингу через велику кількість відгуків від експертів.

— Які ще українські виші отримували запрошення від вашої компанії взяти участь у рейтингу? З якої причини вони відмовилися?

— Ми надсилали запро­шення в дев’ять українських університетів. При відборі керувалися двома національ­ними рейтингами («Компас» і рейтинг ВНЗ газети «Дзер­кало тижня»), а також між­народним рейтингом при­сутності вишів в інтернеті ШєЬопієігісб. При цьому ніде в світі, крім Центральної Євро­пи, практики надсилання за­прошень немає. Тому, якщо хтось хоче взяти участь — ласкаво просимо. Все, що потрібно — написати нам на електронну пошту, а у відпо­відь ми відсилаємо стандартні форми для заповнення. ВНЗ доведеться багато попрацю­вати з внутрішнього аудиту, зібрати інформацію про себе: скільки професорів, інозем­них студентів, міжнародних публікацій. Далеко не всі цю статистику мають. Але в будь-якому випадку це корисна справа. Без такої інформації жоден заклад не зможе буду­вати свою стратегію розвитку.

РІВНЯЄМОСЯ НА КАЗАХСТАН І РОСІЮ

— Ви консультуєте ВНЗ різ­них країн Центральної і Схід­ної Європи. Хто найбільше просунувся за останні роки в рейтингу С)8? З кого Укра­їна може брати приклад?

— Українцям варто взяти приклад з Росії, Казахстану, Азербайджану. Скажімо, Ка­захстан як найяскравіший ви­падок. За великим рахунком, ще п’ять— вісім років тому ви були приблизно в рівних умовах. У 2010 році Прези­дент Казахстану Нурсул­тан Назарбаєв ввів у програ­му розвитку країни до 2020 року положення про те, що як мінімум два казахських університети повинні ввійти в топи міжнародних рейтин­гів. Далі були ідентифіковані претенденти — Казахський національний університет і Євразійський національний університет. Держава засну­вала спецфонди для цих на­вчальних закладів, що використовуються, аби поліпшити їх показники. Частину гро­шей університети витрача­ють на запрошення інозем­них професорів. І не просто на тиждень (такі короткостроко­ві візити не мають особливо­го впливу на навчальний про­цес), а, скажімо, на семестр. Аби студенти мали достатньо часу для спілкування.

Гроші з фонду також спря­мовуються на стимулювання дослідної діяльності. Будівни­цтво лабораторій дуже дороге задоволення, але є досліджен­ня, для яких лабораторні умо­ви не обов’язкові. Відповідно університети визначили про­відних професорів, які вже мають публікації у міжнарод­них журналах. Далі виділили окрему групу високого класу: з випускників, які отримують PhD (ступінь доктора філосо­фії. — Авт.) за кордоном і пла­нують повертатися в країну, та молодих науковців, які ма­ють потенціал для публікацій у міжнародних журналах (зна­ють англійську, працюють над цікавими темами і не потре­бують спецлабораторій). Піс­ля чого в двох університетах упровадили фінансову винаго­роду для професорів за кожну статтю, опубліковану в авто­ритетному науковому журналі. Сума премії коливається, але в середньому це 1000 доларів. В Україні навіть провідні уні­верситети мають украй низь­кі показники в міжнародних бібліографічних базах даних. Насамперед через те, що сти­мулювати професорів до публі­кацій вони змушені з власного бюджету, який і так не вели­кий.

Тому, аби українські ВНЗ були представлені в міжна­родних рейтингах, держава повинна їх підтримати. Депу­тат Леся Оробець минулого року заявила: нехай універси­тети спочатку потраплять до рейтингу, а потім ми їм дамо грошей. Звертаю увагу, що два ВНЗ уже потрапили. Дай­те іншим грошей, щоб вони теж були в рейтингу.

МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА

МІЖНАРОДНИЙ ОГЛЯД

На березень 2012 року в Україні заплановано міжнародний огляд національної молодіжної політики. Про підготовку до огляду йшлося на зустрічах з експертом Ради Європи, професором з питань європейської молодіжної політики Говардом Вільямсоном, у Державній службі молоді та спорту України. Говард Вільямсон презентував мету і завдання міжнародного огляду національної молодіжної політики.

Представники департаменту з питань молоді та комунікацій Держмолодьспорту ознайомили експерта з пріоритетними напря­мами молодіжної політики. Зокрема, посадовці звернули увагу на посилення патріотичного виховання, вирішення питань зайнятос­ті молоді та пропаганду здорового способу життя.

Провідні українські науковці ознайомили Говарда Вільямсоназ результатами вивчення питань у сфері молодіжної політики, які проводилися останнім часом в країні.

Експерт Ради Європи також зустрівся з представниками між­народних організацій, які працюють в Україні та всеукраїнських молодіжних громадських організацій.

Анна ЦЯЦЬКО, «Освіта України» № 85-86