Наукова конференція студентів Київського університету імені Бориса Грінченка  «Депортація населення з території України в роки Другої світової війни та в повоєнні роки» З кожним роком події Великої Вітчизняної війни все більше віддаляються від нас у часі. Все менше серед нас залишається очевидців тих жахливих подій, які торкнулися кожної родини, скалічили не одне життя. З часом багато подій стирається з пам’яті, але згадки з воєнних років, що передаються з покоління в покоління, не забудуться ніколи. Доля людей, на чиє життя припало воєнне лихоліття, складалася по-різному: хтось безпосередньо брав участь у бойових діях, інші були партизанами, а декого вислали за межі Вітчизни – до фашистської Німеччини.   У 2012 році минає 70 років від початку насильницького вивезення мирного населення з території України в роки Великої Вітчизняної війни на примусові роботи. Однак інформація про значну частину цих жахливих подій та їх розуміння як історичного явища й досі є недостатньо дослідженою, а іноді – навіть спотвореною. Набуття Україною незалежності спонукало науковців наново дослідити історичні події минулого з точки зору нинішнього часу, поставило завдання заповнити «білі плями», якими рясніють сторінки історії. Важливою частиною цього завдання є дослідження подій Другої світової війни як одного з найтрагічніших, найскладніших, проте й найгероїчніших етапів історії України.        Багато її моментів, зокрема й ті, що стосуються українського народу, тривалий час умисно приховувалися і фальсифікувалися радянською ідеологією та історіографією. Питання остарбайтерства як частини так званого нацистського «нового порядку» в окупованій Україні в роки Великої Вітчизняної війни не повною мірою розкрито у вітчизняній історії, а тому стосовно історичних дат його вивчення набуває значної актуальності із суспільно-політичної, а також із моральної точки зору. На превеликий жаль, сучасному суспільству властиві апатія до уроків минулого та втрата громадянських цінностей. Саме тому знання історичної правди про людей, які, подолавши тяжкі випробування війною, неволею, чужиною, зуміли зберегти людяність і любов до своєї Батьківщини, допоможе й нам осмислити вічні цінності. Наш моральний обов’язок – пам’ятати про них, бо це частина нашої історії і відповідно – частинка кожного з нас. Адже добре відомо: щоб створювати щасливе майбутнє, ставити перед собою велику мету й успішно здійснювати непересічні завдання, потрібно знати минуле, а особливо – героїчні й трагічні сторінки нашої історії. Зважаючи на цьогорічну знакову дату, що знаменує історію українського остарбайтерства, Інститут суспільства Київського університету імені Бориса Грінченка в особі своїх студентів і викладачів долучився до загальноукраїнських заходів, присвячених трагічним подіям вітчизняної історії. А саме: викладачі кафедри історії України провели круглий стіл «Депортація населення з території України у роки Другої світової війни та в повоєнні роки». Спираючись на матеріали державної надзвичайної комісії з розслідування злодіянь фашистів, хронологічні довідки по районах і населених пунктах, відомості про партизан і підпільників, листи фронтовиків до односельчан, фотодокументи, фільтраційні справи так званих остарбайтерів, визнані науковці та їх майбутні колеги – сьогоднішні студенти-історики змогли порушити питання відновлення історичної правди щодо жертв нацистських переслідувань і наголосити на їх важливості в реаліях сьогоднішнього суспільства. Для героїко-патріотичного виховання студентської молоді, усвідомлення трагічних наслідків цих подій для українського народу куратори академічних груп разом з колишніми жертвами нацистських переслідувань провели цикл бесід «Виміри людської пам’яті», «У світлі воскреслої правди». Серед студентів інституту проведено конкурс авторської поезії «Обпалені війною», створено фотовиставки «Дорогами печалі та болю», «То був тяжкий, тернистий шлях та біль розлуки з рідною землею…», в яких повною мірою віддзеркалилося розуміння масштабів національної трагедії середини XX століття теперішнім поколінням молоді. Сподіваймося, що всі ми, хто в ці знакові дні для нашої держави відчув на собі живий подих історії, зробить для себе висновок про важливість збереження історичної пам’яті заради майбутнього. Наталя БАРАНОВА, «Освіта України» № 50

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу