18- річний київський студент- біолог Іван Межжерін розводить вдома екзотичних тарганів завдовжки 10 см – мадагаскарських шиплячих і архімандритів . Хлопець запевняє: гігантський тарган – ідеальний домашній вихованець: мало їсть, не кусається, не має запаху, не викликає алергії, і при цьому за ним неймовірно цікаво спостерігати. Захоплення тарганами в Івана почалося з експерименту – простежити за їхнім життям, звичками, розмноженням. Коли популяція зросла до 300 особин, він віддав їх у магазин із продажу екзотичних тварин. Але парочка безхребетних усе ж залишилася вдома. «Ми поїхали на дачу, а коли повернулися, я побачив посеред холу нібито дохлу самку архімандрита. Мабуть, вона втекла із загальної коробки. Але зненацька вона ворухнула вусиком. З’ясувалося, що дівчинка просто хоче пити, – згадує Іван. – І я вирішив залишити таргана жити з нами. А другого вихованця знайшов під шафою. Втікач виявився мадагаскарським тарганом». Якщо хтось думає, що в тарганів немає нічого цікавого, він дуже помиляється, стверджує студент. У цих істот – свої особливості поведінки і навіть емоції. «Проходиш повз них, і вся коробка починає гудіти, – розповідає Іван. – А їхній ” ватажок” завжди вилазить на верхівку та починає шипіти першим». Раціон у безхребетних абсолютно однаковий. Їдять вони будь-які фрукти, овочі та корм для акваріумних рибок, п’ють тільки з намоченої ватки, бо в блюдечку з водою можуть потонути. Але найбільше обожнюють розмочений котячий корм. «Архімандрит, почувши запах котячого корму, тут же біжить до нього і починає їсти. А те, що не доїв, бере в лапки, піднімає над головою і носить скрізь із собою. Боїться, щоб не відібрав», – розповів Іван. Час життя таргана-гіганта – як у середньостатистичного хом’яка або декоративного щура: 2-4 роки. Єдиний мінус у тому, що «комашки» практикують нічний спосіб життя. За матеріалами сайту www.delfi.ua

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу