Хочете знати якість струму в розетці?

А зняти штраф з Mіськенерго за спалений  стрибком напруги мобільник?

Кількість комунальних послуг ми (а ще більше – постачальники) якось регулюємо. А от якість струму або води протягом тривалого часу неможливо зафіксувати навіть технічно. Не можемо ми сидіти біля розеток або біля кранів, дивлячись на вимірювач напруги, на датчики температури й тиску струму води. І якщо постачальник не додає якості, або щось трапляється у комунальних мережах (скажімо, стрибає напруга або частота струму) й псує побутові прилади, то доказів для суду у нас немає. Чим ми задокументуємо той стрибок?

Допоможе порахувати «все й одразу» – і зафіксувати пораховане – новий винахід колективу київських дослідників з Інституту кібернетики імені Глушкова  АН України.  Йдеться про пристрій контролю якості усіх комунальних послуг.

Один із винахідників, доктор технічних наук Валентин Багацький, розповів, що сьогодні у більшості західних країн працюють над контролем споживання  в масштабах держав  або великих корпорацій. Особливо  останні добре  фінансують такі розробки – компаніям необхідно контролювати клієнтів за допомогою  відповідних технічних засобів. Контрольно-фіксуючої  апаратури там – та й потихеньку в нас – з’являється все більше, вона дедалі вдосконалюється.

Але всі ці датчики знаходяться на підприємствах. Споживачі можливості перевіряти  своїх постачальників  комунальних  послуг не мають  і  на Заході. Засоби  обліку,  наявні в квартирах  чи приватних  будинках, як відомо, можуть тільки визначати кількість  спожитого, а якість залишається за кадром.

Розробник  приладу Валентин Багацький сам зіткнувся з проблемою неякісного енергопостачання.

Виправити становище може система, створена київськими кібернетиками. Вона представляє собою цілий комплекс винаходів, окремі компоненти  якого невдовзі можуть  бути впроваджені у серійне виробництво. До речі, цей комплекс винаходів вже переміг на Всеукраїнському конкурсі «Винахідник» у 2008 році.

Дослідник  сам зіткнувся з проблемою, коли електрична напруга в мережі раптом підскочила  до 380V, і з ладу вийшло багато побутових електроприладів. Домогтися у енергокомпанії відшкодування  збитків було дуже важко, хоча   мешканці багатоквартирного будинку склали відповідні  акти і звернулися з письмовою заявою.

Виправити становище може система, створена  київськими кібернетиками. Вона представляє  собою цілий комплекс винаходів,  окремі компоненти якого невдовзі можуть бути впроваджені у серійне виробництво. До речі, цей комплекс винаходів вже переміг на Всеукраїнському   конкурсі  «Винахід – ник» у 2008 році.

Система складається  з декількох приладів: для обліку електроенергії, води та газу. Наприклад, майже готовий до серійного виробництва пристрій для контролю електроенергії визначає напругу  та частоту струму в електромережі, їх значення він зберігає у пам’яті й передає  через USB–порт  на звичайний комп’ютер. У випадку спірної ситуації  ці  покази,  на думку розробників, зможуть слугувати переконливим аргументом.  Сам прилад  підключається   до звичайної електророзетки  і  споживає небагато енергії.

Щодо власне  «коефіцієнту   якості», то у випадку відповідності  напруги і частоти струму вимогам існуючого  державного  стандарту прилад фіксує коефіцієнт 1,  при відхиленні  в будь-який бік коефіцієнт  зменшується, отже система відмічає неякісну  послугу і тривалість її надання. Добуток  коефіцієнтів за кожним із параметрів визначає коефіцієнт якості наданого  споживачеві струму в цілому.

Дослідники  вважають, що помноживши такий добуток коефіцієнтів  на базовий тариф,  можна з’ясувати  істинну вартість такого струму (яка відтак зменшується  при неякісній послузі –  що менша якість, то менша вартість).  І мріють про те, що платити енергокомпаніям, якщо такі прилади  будуть встановлені в квартирах,  можна  буде саме  за зниженим  за неякісний  струм коефіцієнтом.

Для  визначення якості  гарячого водопостачання науковці  пропонують враховувати не тільки температуру, а й тиск, потужність напору води в крані – так само запам’ятовуючи  інформацію. Щодо газопостачання, то в перспективі прилад має визначати й теплоутворювальну спроможність   газу  –  але   в залежності  від родовища  така властивість газу коливається (в межах держстандартів плюс-мінус  20%), що впливає на обсяги споживання і становить складнощі для фіксації.

Нарешті,   відкритим залишається питання, чи є сенс у фіксації якості це трального опалення. Річ у тім, що постачальники опалення мають забезпечувати певну температуру і тиск води теплоносія на вході в опалювальну  мережу будинку, які фіксуються  ще з часів появи центрального опалення. І якщо ці параметри в нормі, то згідно держстандартів претензії щодо низької температури повітря у помешканні відхиляються. Взагалі низька  температура в квартирі найчастіше спричинена  поганою термоізоляцією приміщення. Стандартів же щодо рівня тепловіддачі,  який мусить  бути хоча  б  у  наріжних стін будинку державної чи  комунальної власності (та ще й залежно від віку споруди, навколишніх  кліматичних  умов) все одно не існує, і навряд чи вони з’являться.

У майбутньому, коли згадані прилади підготують до серійного виробництва, їх об’єднають в   систему,    з’єднану з комп’ютером, яка автоматично зможе вираховувати справжню (на думку розробників) вартість усіх  спожитих послуг. Далі, за словами винахідників, запропонований коефіцієнт  якості необхідно закріпити  на законодавчому рівні. А перед тим офіційно  закріпити  і сам взаємозв’язок  вартості комунальних послуг та їх якості.

Однак прогнози тут поки що песимістичні.  Оновлення   більшості систем постачання не проводилося з радянських часів, а навантаження, особливо у великих містах, за цей час значно зросло. Запровадження коефіцієнту  якості навіть за стовідсоткової платіжної дисципліни споживачів означало б неминуче зменшення прибутків постачальників мало не вдвічі, чого ані вони, ані законодавці допускати  не збираються. Скоріше  вже корпорації пролобіюють введення тарифу, диференційованого за  часом споживання,  щоб обмежити його в час пік, аніж скерують кошти на збільшення потужності енергосистем.

Та навіть  у цьому разі наявність технічних засобів для контролю  якості у споживачів і   використання   показів приладів  у судах  може невдовзі  стати вагомим  аргументом  щодо вдосконалення існуючої системи.

Сергій  ПАЛІЄНКО

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *