Є РОБОТА, ЖИТЛО, ДОРОГИ — БУДЕ І ШКОЛА - DSC 7677

У парламенті обговорили проблеми сільської освіти і шляхи їх розв’язання. Проводити оптимізацію шкільної мережі необхідно вкрай обережно, підготувавши для дітей найкращий варіант отримання якісної освіти.

Сільські школи бувають різними. Так, доводилось бувати в потужних, де й з матеріальною базою все гаразд, і з наповнюваністю, а випускники хочуть вступати лише до найпрестижніших столичних ВНЗ. Але, якщо є бажання, можна було того ж дня у тому самому районі здійснити немов би подорож на машині часу в XIX століття і побачити навчальний заклад, де ремонт останній раз робився, здається, за часів СРСР.

Широкий спектр особливостей освіти в сільській місцевості обговорили минулого тижня на парламентських слуханнях «Освіта в сільській місцевості: кризові тенденції та шляхи їх подолання».

А СУДДІ ХТО?

Сьогодні політики іноді звинувачують — один одного в занепаді села. Більше того, окремі опозиціонери закидають МОНмолодьспорту, нібито оптимізація (в їхньому розумінні — закриття) шкіл стала державною політикою. Наступним закидом стане, мабуть, те, що в міністерстві начебто створять окремий департамент, який «опікуватиметься» ліквідацією шкіл.

От цікаво було б, якби колишні урядовці, а тепер опозиціонери навели статистику тих років, коли були при владі. Але ні — вирішили оперувати статистикою останніх двох років.

— Шановні депутати, керівники, бізнесмени, менше змагаймося у своїй любові до села на трибунах, а зосередьмося на реальних справах. Любиш село — зроби щось для нього корисне, — заявив з парламентської трибуни перший заступник міністра Євген Суліма.

ДЕМОГРАФІЯ — ОДНА З ПРИЧИН

А річ тут не в тому, хто при владі, а в інших факторах. Так, проблеми розвитку навчальних закладів у сільській місцевості особливо загострилися в період переходу економіки на ринкові відносини, коли освіта в селі залишилася поза увагою аграрних та інших виробництв. Важкі умови праці і низький рівень заробітної плати не дають змоги повноцінно забезпечувати життєві потреби сільського населення. Окрема тема — демографія. За 20 років кількість учнів унаслідок зниження народжуваності зменшилася із семи мільйонів до чотирьох мільйонів 300 тисяч. Зокрема, в сільській місцевості — з двох мільйонів до одного мільйона 400 тисяч. Насамперед сільську місцевість полишає молодь.

Отже, загальне зменшення кількості дітей впливає на мережу загальноосвітніх навчальних закладів — призводить до зменшення наповнюваності класів і шкіл. Тому збільшується кількість ЗНЗ із малою чисельністю учнів, що знижує якість освіти, скорочує педагогічне навантаження вчителів тощо.

— Але сільська освіта живе. Живе завдяки учительству, селянам і всім не байдужим українцям. Живе вона важко, як і все наше село, — сказав перший заступник міністра. — Сподівання на застарілу формулу: «Є школа — буде і село» сьогодні видається дещо утопічним. Є робота, житло, дороги, видно перспективи економічного зростання — буде і школа.

РІВНІ СТАРТОВІ УМОВИ ДЛЯ ВСІХ ДІТЕЙ

Євген Суліма окреслив основне завдання на сьогодні — забезпечити рівні стартові умови для всіх дітей. Саме тому для виконання Державної програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року особлива увага приділяється розвитку мережі.

Тільки з 2009-го по 2011-ий рік кількість дошкільних навчальних закладів у сільській місцевості зросла на 384 і становить у 2011-му році дев’ять тисяч 216 садків, які відвідують понад 285 тисяч дітей. Відкриваються в сільській місцевості й дитячі садки-новобудови за над-сучасними проектами. Всього в селах у 2011-му році відкрито 10 садків-новобудов. За останні два роки активізувалася робота з реконструкцій дошкільних навчальних закладів. Однак є і проблеми: часто дотаційні бюджети сіл самотужки не можуть утримувати дитсадочки. Лунають пропозиції щодо можливості фінансування садків з двох бюджетів — сільського і районного. А те, що бюджети формуються на основі рівня охоплення дітей за попередній рік, значно ускладнює розвиток дошкілля.

МАЛО УЧНІВ, ЩО РОБИТИ ЗІ ШКОЛОЮ?

Як зазначив перший заступник міністра, протягом трьох останніх років у країні спостерігається тенденція щодо збільшення кількості учнів початкових класів. Проте в сільській школі цього навчального року за парти сіли майже на чотири тисячі першокласників менше, ніж попереднього. Як показують дані Інституту демографії, за останні 20 років кількість учнів, які навчаються в селі, зменшилась майже на 800 тисяч, а кількість навчальних закладів — майже на дві тисячі.

Проблемні питання сільської школи — не лише як, а й кого навчати? Немає в селі роботи — менше жителів. Менше жителів — мало учнів. Мало учнів — що робити зі школою?

— На жаль, це запитання замість професійного набуло політичного забарвлення, — наголосив Євген Суліма. — На його вирішення кинулись новоявлені «знавці» шкільництва. Ось, якби їх призначили керівниками районів, з чого б вони почали? Звичайно, з можливостей районного бюджету.

Чому ж у нашій країні так загострилося це питання? А тому, що оптимізація окремими керівниками розуміється тільки як закриття шкіл. Та ні в якому разі.

Проводити оптимізацію шкільної мережі треба вкрай обережно, лише забезпечивши належну роз’яснювальну роботу серед педагогічної і батьківської громадськості. І що найголовніше, підготувавши для дітей найкращий варіант отримання якісної освіти.

Але кому приймати рішення? У Законі України «Про загальну середню освіту» (стаття 11) сказано: «Реорганізація, ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, заснованих на комунальній формі власності, допускаються лише за згодою територіальних громад». Інше питання, що вважати територіальною громадою?

Можливо, думку громадян повинен висловлювати обраний нею орган, районна рада чи навіть обласна.

З П’ЯТИ ДО ТРЬОХ

Ще одне питання, яке порушило чимало учасників — пункт два статті 14 закону України «Про загальну середню освіту», який чітко регламентує, що наповнюваність класів у загальноосвітніх навчальних закладах, розташованих у селах, селищах, визначається демографічною ситуацією, але повинна становити не менш ніж п’ять осіб. Більшість освітян пропонують зменшити до трьох.

— Звертаємося до Верховної Ради з пропозицією внести зміни до закону та встановити менший показник наповнюваності класів у сільській місцевості, — сказав перший заступник міністра.

До речі, законопроект, де кількість учнів у класі зменшено до трьох, за авторством секретаря Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Катерини Самойлик вже зареєстрований у парламенті.

— Соціальну напругу, як у регіонах, так і в державі, справді можна зняти таким шляхом, — вважає директор Новоаврамівської гімназії Хорольського району Полтавської   області   Леонід Коротич. — Якби це було зроблено раніше, то не було б усеукраїнського розголосу через засоби масової інформації.

ОСВІТНІЙ ОКРУГ — НАЙПРИЙНЯТНІША МОДЕЛЬ

У 2011 році в країні почало функціонувати близько двох тисяч освітніх округів, до складу яких увійшло понад вісім тисяч навчальних закладів і здобувають освіту понад мільйон учнів. Наприклад, у Житомирській області нині функціонують 75 освітніх округів. У Чернігівській області, де більше половини шкіл закладів із малою наповнюваністю, створено мережу освітніх округів, у яких 115 шкіл визначено опорними. У них зосереджено найкращий педагогічний склад, матеріально-технічне і методичне забезпечення, функціонування освітніх округів потребує налагодження регулярного, стовідсоткового підвезення дітей до місця навчання. За два роки роботи уряду придбано 379 шкільних автобусів за кошти державного бюджету.

— У 2012-му році заплановано виділити безпрецедентну суму коштів — 352 мільйони гривень, — повідомив Євген Суліма. — Із них 20 мільйонів — на шкільні автобуси для перевезення учнів з особливими потребами. Це дасть змогу закупити понад 900 шкільних автобусів і понад 40 спеціальних шкільних автобусів — стільки ж, скільки за всі попередні роки реалізації програми. І допоможе задовольнити загальнодержавну потребу в цих транспортних засобах протягом 2012 — 2013 років. Такий підхід є результатом планомірної політики уряду: замість популістських закликів — реальні справи.

БЕЗ ПІЛЬГ СІЛЬСЬКИМ ПЕДАГОГАМ ВАЖКО…

Учасники слухань також звернули увагу, що Верховній Раді України необхідно забезпечити прийняття законів щодо підвищення соціальних гарантій педагогічним працівникам, які працюють в сільській місцевості (питання пільгового забезпечення житлом, надання пільгових кредитів тощо); спрощення процедур державних закупівель, які здійснюють організації та установи освіти; внесення змін до Бюджетного кодексу стосовно визначення обсягів міжбюджетних трансфертів для здійснення видатків на дошкільну, позашкільну освіту та на загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати тощо.

КОМПЕТЕНТНО

Максим ЛУЦЬКИЙ, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:Є РОБОТА, ЖИТЛО, ДОРОГИ — БУДЕ І ШКОЛА - luckiy

“Демографічна криза веде за собою зменшення кількості дітей, а отже — і зменшення педагогічного навантаження для вчителів. У матеріалах, які надійшли до комітету від обласних державних адміністрацій, наголошується, що залишається гострою проблема із забезпеченням шкіл у сільській місцевості вчителями іноземної мови, інформатики, предметів з природничого циклу. Не поодинокі випадки, коли викладання окремих предметів здійснюється не фахівцями, а також проблема плинності педагогічних кадрів з числа молодих спеціалістів. На цьому етапі вкрай важливо підтримати сільського вчителя в частині запровадження у повному обсязі норми статті 57 Закону України «Про освіту» щодо забезпечення педагогічних кадрів, які працюють в сільській місцевості, селищах міського типу, а також пенсіонерів, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають в них, безоплатним користуванням житлом”.

Василь КРЕМЕНЬ, президент Національної академії педагогічних наук України:Є РОБОТА, ЖИТЛО, ДОРОГИ — БУДЕ І ШКОЛА - kremen

“У населеному пункті, де є хоча б кілька дітей відповідного віку, треба залишити початкову школу або дитячий садок — початкову школу. Потрібно провести експеримент з упровадження шестирічної початкової освіти в селі з тим, щоб до 12 – 13 років дитина навчалася поблизу домівки, а потім йшла до сьомого класу. Безумовно, в тих селах, де є можливість, треба залишити і базову школу — п’яті – дев’яті класи. Варто провести експеримент з об’єднання школи і сільського клубу, бібліотеки для створення дієвого освітньо-культурного центру в селі. Старшу школу потрібно зосередити у великих селах для дітей із сіл, розташованих близько до райцентру. Це можуть бути профільні заклади районного центру. Так ми забезпечимо профільне навчання сільських дітей, без чого вони будуть не конкурентоспроможними”.

 

   «Освіта України» № 12

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *