Відповідь автора підручника «Англійська мова 1 клас» Алли Несвіт на статтю Анатолія Шванца в «Українській правді. Життя»

Прочитавши на сайті «Українська правда. Життя» статтю «Помилки в підручниках з англійської: мама – неживий об’єкт та інші халепи», трохи здивувалася. Можливо, якби в ній були порожні закиди, я просто не звернула б уваги. Проте, якщо підручник узявся аналізувати фахівець, то, звісно, довелося проаналізувати його статтю детально. Ще однією причиною, що спонукала висловити свою думку, стали відверті маніпуляції, до яких удався шановний методист з іноземних мов Бориспільського районного відділу освіти Анатолій Шванц.

Маніпулятивна комунікація Анатолія Шванца має цілий спектр прийомів, використання яких зорієнтоване на її успішність: спотворення інформації (фабрикація фактів, зміна смислів, підміна понять), замовчування інформації, спрощення та стереотипізація, сенсаційність. Розраховуючи на безсумнівний успіх серед читацької аудиторії, автор статті апелює насамперед не до логіки та раціо людей, а до їхніх емоцій. Водночас намагається викликати і неприйняття аудиторією зазначеного навчального видання, посилаючись на власну компетентність та професійність.

Зазначимо, що за підручником, про який ідеться у статті «Української правди», першокласники навчаються в школах вже більше року. Чому ж шановний Анатолій Шванц «прозрів» лише зараз? Хіба раніше він його не бачив? Сумнівно. Не хочеться звинувачувати опонента в упередженості, але відповідь напрошується: хтось підказав, навіть попросив зробити фахову експертизу (саме так, без лапок, адже немає жодних сумнівів у компетентності шановного методиста). А все, що сказано ним, тільки підкреслює його прагнення однобічного виграшу. Та у боротьбі з чим?

Гучно винесено в заголовок статті «МАМА – неживий об’єкт». Хіба від такого твердження не защемить у грудях кожного, хіба зможе залишити когось байдужим? Мама – найдорожча для всіх людина. Апелюючи до емоцій читачів неодноразово, автор намагається пробудити у них негативні емоції і таким чином сформувати відповідне ставлення до рецензованого підручника. Акцент робиться на цій нібито помилці, якої насправді НЕ ІСНУЄ.

«Is it your mum? Is it your sister? (с. 17). Неправильно вжито особовий займенник  it замість вказівного займенника this. Правильно: Is this your mum? Is this your sister?» – пише Анатолій Шванц.

У поважному джерелі (John Eastwood Oxford Guide to English Grammar, OUP, 1997), яким користувався автор при підготовці підручника до друку, серед наведених прикладів знаходимо схожий до матеріалів підручника (речення підкреслено, переклад: «Хто на цій фотографії? Чи це твоя сестра?»):

Підручникотворення. Уболівання за справу чи свідома маніпуляція? - 158

До речі, у нашому підручнику, діти саме і розглядають родинні фото. У коментарі до вправи, поданому українською мовою, читаємо: «Розглянь фотографії своєї родини. Запитай, хто на них зображений» .

Але це ще не все! Джерела, які й справді використовував автор статті цілком підтверджують правильність варіанта, вказаного в підручнику. Наприклад, у посібнику Michael Swan Practical English Usage на стор. 404 (див. верхній рядок), на який посилається дописувач, зазначено, що  займенник it таки використовується для позначення особи (людини), якщо ми хочемо ідентифікувати її. Підручникотворення. Уболівання за справу чи свідома маніпуляція? - 235

Не сподобалась чомусь також листівка-привітання до Великодня: «У підручнику є ще чимало недоглядів, у тому числі звертання на листівці. Наприклад, вказано “To Mum and Dad”, хоча там правильно писати “Dear Mum and Dad”, – пише Анатолій Шванц.

Пояснюємо, це не звертання, а зазначення адресата (кому призначена листівка), з контексту матеріалів – це листівка, яку дитина дарує разом з подарунком своїм татові й мамі до свята Великодня. “To Mum and Dad” – означає «Для мами і тата». Якої ж мети хоче досягти Анатолій Шванц, свідомо опускаючи контекст? А щодо напису на листівці Happy Easter Day, то він також правильний і цілком можливий. А ось і зразки:

Підручникотворення. Уболівання за справу чи свідома маніпуляція? - 318Підручникотворення. Уболівання за справу чи свідома маніпуляція? - 416

Не зрозумів автор статті і те, чому королева написана з великої літери the Queen (с. 41). За підручником вивчення літер базується на матеріалі казки про казкове королівство. У цьому королівстві одна королева, тому і пишемо з великої літери. І зоопарк також один, а the Zoo – це його назва.

Яскравим прикладом маніпулятивного впливу на читача і користувача  підручника є теза «а загалом число місць, які потребують уточнення, перевищує сотню…». Цифри вживаються не для того, щоб навести конкретні дані, а щоб викликати в читача певні асоціації з великою кількістю чогось. Маючи за мету знайти «сотню» помилок, автор статті робить ставку на формулювання до завдань та рубрики, а вони звісно повторюються, оскільки в підручнику витримана уніфікація. Та й помилок у них, насправді, немає.

Цитуємо:  «Play a game “A Ribbon Game” [та іншi аналогічнi завдання] (с.54, 57, 60, 72, 74, 77, 86). Правильно: Play the game…, бо далі йде уточнення [18, с.54].»

Відповідаємо:  Це типова інструкція до даного виду вправ, тому з артиклем а, тим більше, що далі іде уточнення назви гри, в якій слово А game повторюється (порівняйте: повний варіант речення Play a game called “A Ribbon Game”).

Аналізуючи статтю, можна зробити висновок про упереджений, прискіпливий аналіз граматики, відірваної від контексту представлених навчальних матеріалів. А як інакше можна пояснити зазначене “What season do you like? (с. 51). Правильно: Which season do you like?”. Обидва варіанти запитання правильні: і той, який подано у підручнику, і той, який наводить автор. Та використовувати їх потрібно залежно від ситуації спілкування.

Іще про інструкції до вправ.

Speak in class – методично правильно сформульована інструкція, та до англійського варіанту у Шванца і претензій немає, а те, що йому чомусь не сподобався переклад українською мовою, то це справа смаку. Переклад інструкції не завжди можна подати дослівно. Тому подається український еквівалент змісту англомовного виразу.

In class означає час, відведений на опрацювання у класі, а не класну кімнату (щоб інструкція відповідала на запитання “де?”, як зазначає автор статті, то мало б бути in the classroom). Можливо, стилістично з погляду української мови «на уроці» звучить краще, ніж «у класі», проте оскільки в підручнику для слова «урок» використовується інше слово – а lesson, то з метою уникнення інтерференції редактором використано словосполучення «в класі».

Ще один метод маніпуляції базується на гіперболізації негативної ознаки або заміні позитивного оцінного знака на негативний. Проілюструвати? Будь ласка – «Очевидно, що перелік  помічених помилок і недоречностей не є вичерпним і однозначним». Але він таки є і вичерпним, і однозначним. Погодитись можемо лише з чотирма, та і то вони є суто технічними: пропущений прийменник at у вірші на стор. 59; New Year’s Day (стор. 54); прийменник in замість on у виразі “on the menu” (стор. 68) та ілюстрація живого Санта-Клауса замість іграшкового, як по тексту (стор. 99). Та чи впливають вони суттєво на якість засвоєння англійської мови?

Ще одна маніпулятивна тактика, а саме «перенесення», також використана методистом. Вона полягає у майстерному перенесенні змісту висловленого щодо одного поняття на інше. У нашому випадку – перенесенні помилок з англійської мови на українську, якої  автор начебто не аналізував. Саме таку тактику застосовує Анатолій Шванц, зазначаючи, що «при читанні матеріалів, призначених для учнів (там є ще і розділи з порадами для вчителів), часто виникало відчуття їх невідповідності сучасним нормам літературної мови, як англійської, так і української».

«Автор підручника для першокласників також вважає, що носії мови  використовують словосполучення “a New Year tree”, хоча  це калька з російської, натомість є “а Christmastree”, – апелює Анатолій Шванц.

Можу аргументовано відповісти, що соціокультурний компонент існує не тільки для англомовного середовища, але і для українців: для носіїв мови правильний варіант а Christmas tree, а для українців, які розповідають про новорічні свята в Україні своєму англомовному співрозмовнику – a New Year tree, – оскільки Новий рік в Україні святкують раніше за Різдво, і ялинку прикрашають до свята Нового року.

Одним із «козирів» автора, вагомим аргументом є посилання на конкретні джерела. «Неозброєному оку» Анатолія Шванца допомогли 18 авторитетних словників і посібників. Кожен свій закид він ілюструє посиланням. Проте на 8 із 18 джерел посилання відсутні. Мабуть, ця вісімка, хоча прямо не згадується в статті, справила величезний вплив на формування фаховості Анатолія Шванца, його особистості. Тож тут доречно було б додати і всі підручники, за якими методист колись навчався на філологічному факультеті.

Стаття пана Анатолія, на жаль, закріплює у свідомості читачів міф про те, що українські національні підручники неякісні, а можливо,  і не потрібні в Україні. Та чи це насправді так? На нашу думку, Україна повинна розвиватися самостійно, вивчати світові досягнення в галузі сучасної методики викладання іноземних мов. Лише національні підручники повністю відповідають державній програмі та кількості годин, відведених на опрацювання навчального матеріалу. Лише національні підручники логічно вплітають соціокультурний компонент у всі теми, що опрацьовуються на матеріалі комунікативних завдань. Можливість українських школярів працювати за національними підручниками є позитивним фактором розвитку держави, оскільки надає змогу враховувати національні особливості і реальні умови навчання.

І наостанок. Створення підручників для школярів – це справа мого життя, цим займаюся вже протягом 12 років. І можу відповідально заявити, що над підготовкою кожного навчального видання працює група справжніх професіоналів, а окремих недоречностей у першому виданні підручників важко уникнути. Проте  вважаю, що це не привід влаштовувати шельмування.

Моя порада Анатолію Шванцу, якщо він так уболіває за справу – звернутися до видавництв, або й до  науково-методичної комісії МОН і запропонувати свої послуги. Нерідко буває, що лише на схилі років людина відчуває, що в неї є ще одне покликання. У цьому випадку – фахове редагування й рецензування навчальної літератури. Якщо так трапиться, залишиться тільки порадіти за пана Анатолія. Чомусь здається, що й бажання маніпулювати фактами одразу зійде нанівець.  А користь для дітей і держави буде значно більшою.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *