До 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану науково-технічна бібліотека Вінницького національного технічного університету за сприяння кафедри мовознавства днями організувала зустріч із воїнами-інтернаціоналістами.

Багато разів змінювалося ставлення суспільства до цієї війни, через яку пройшли 3193 вінничанина, 168 із них не повернулися.

Серьожа Громов. Перший вінничанин, який загинув в Афганістані. І шостий, якщо вести рахунок у масштабах області. Він не дожив навіть до своїх 23-х. Не дожив літа. Загинув на самому його початку. В перший його день – 1 червня 1980 року. Нині на його могилі завжди квіти. Їх приносять афганці, однокурсники – Сергій закінчив машинобудівний факультет Вінницького національного технічного університету.

У Вінниці мешкають 635 ветеранів війни в Афганістані. Для сучасних студентів важливі зустрічі зі свідками минулих подій.

На зустріч зі студентами до університету завітали підполковник Микола Дехтяр, майор Михайло Бабюк і Анатолій Сємцов.

«Час і досі не загоїв рану – той одвічний біль Афганістану». Біль звучав у їхніх спогадах. Підполковник Микола Діхтяр і майор Михайло Бабюк воювали в Афганістані на початку інтернаціональної місії. Анатолій Сємцов – уже коли вона завершувалась.

У десантника Михайла Бабюка на цій чужій війні загинув старший брат. На нього самого прийшло батькам повідомлення, що пропав безвісти.

Це понад силу. Першим не витримав тато. Через 10 днів померла мама… А Михайло після тяжкого поранення, яке більше, ніж на півроку прикувало його до ліжка, повернувся в порожню домівку…

Сухе і терпке повітря Афганістану запам’яталось Анатолію Сємцову у 18 років. Забезпечував переїзд через перевал Саланг. Відвоювавши два роки, повернувся на Вінниччину водночас із виведенням радянських військ із Афганістану: «Війна – це найбільше зло, яке придумало людство. Війна – це ненависть і смерть, сльози і трупи. Якщо про це забудемо, вона повернеться. З війни ніхто не прийшов не пораненим. Якщо не зачепило осколком, то душу покалічило всім. Вдячний, що пам’ятаєте ті події. Навіть університет ваш розташований на вулиці Воїнів-інтернаціоналістів. Зичу вам, молоді, бути мудрими».

Окрім студентів, на зустріч прийшли і школярі. Учениці Аня Тарахта (школа №13) та Аня Бондарєва (школа № 26) прикрасили зустріч своїм проникливим співом.

Кандидат філологічних наук, доцент кафедри мовознавства Оксана Абрамчук подякувала гостям за зворушливі і щирі розповіді та побажала всім присутнім того, що найбільш зараз потребуємо: «Миру в душі, в родині та в країні».

За інформацією прес-центру ВНТУ

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *