Буває таке, що у студентській сім’ї з’являється дитина. І от, батьки вчаться, бабусі та дідусі не мають можливостей та здоров’я доглядати онука, та й узагалі потрібна адаптація із “зовнішнім” світом. Актуальним стає влаштування в дитячий садочок. Мій досвід у цьому питанні був цілком позитивним, але я розумію, що буває й інакше… Пропоную вивчити, скільки ж коштуватиме державний “садочок”.

Не секрет, що більшість батьків докладає неабияких зусиль і матеріальних затрат, аби “прилаштувати” дитя в групу. Деякі за кілька років наперед займають черги, інші вирішують питання через знайомих, комусь щастить знайти непереповнені групи. Особливо важко, якщо немає “прописки”. Ми спочатку шукали садочок, а потім – квартиру поблизу. Особисто мені за тиждень вдалося безкоштовно влаштувати дитину, більше про такі випадки не чула. “Матеріальної допомоги” не просили і не взяли. Судячи з розповідей знайомих, у Києві не кожен завідувач ризикне взяти хабар. По Україні ситуація дещо інша. Батькам пропонують зробити ремонт, закупити іграшки в групу чи щось подібне. Отже, частіше за все “місце в переповненій групі” коштує близько 1500-4000 грн.

Перша необхідність
Офіційно, у садку батьки платять тільки за харчування, деякі – лише 50 %, пільговики – відвідують заклад безкоштовно. У яслах і старших групах ціна різна, приблизний розрахунок – 6 і 12 гривень щодня. Залежно від того, як малюк ходить, за стільки днів і платите. Ви приводите малюка в групу, де отримуєте “перший список” – необхідні речі. Обов’язково в шафці “про запас” має лежати по кілька пар трусиків, майок, панчіх, шкарпеток, кофтинка, штани, піжама, шапочка, плюс капці, ножиці, гребінець, хустинка. Додаємо одяг і взуття, у якому дитина ходить щодня та змінний, – виходить чимала сума. “Другий список” – господарчі товари, канцелярія, іграшки. У різних садках такі списки “тягнуть” від 80 гривень.

Чи є у вас можливість…
Так переважно починається розмова вихователів, коли потрібно щось принести в групу. Фінансування садочків навряд чи дає змогу щороку закупляти нові іграшки, канцелярію, фарбу і т. ін., тому розваги і розвиток дітей залежить насамперед від матеріальних можливостей батьків. Одна річ, коли просять щось принести, а вже зовсім інша, коли потрібно щось пофарбувати чи помити і поклеїти вікна… Робота батьківських комітетів дещо полегшує ситуацію, але щомісячні внески не завжди по кишенях батьків. Отже, додаткові витрати становлять 30-300 гривень щомісяця.

Дякуємо за шанс
Є кілька “сюрпризів” для молодих матусь, якщо раптом вони вирішили вийти на роботу раніше, ніж дитині виповниться три роки. № 1 – якщо мама влаштувалася на повний посадовий оклад, то соціальну допомогу їй не надають (ідеться про 130 грн). Тільки там, “на горі”, не врахували, що в когось “посадовий оклад” становить 750 грн, а в когось – 5 тис. і більше.
№ 2 – до трьох років лікарняні не оплачують. На руки видають папірець, де написано, що мама справді доглядала хвору дитину (а потім бухгалтерія навіть уявлення не має, куди його підшити). Аби отримувати повноцінні (не в усіх це 100 % від зарплати) лікарняні, потрібно взяти довідку із соцзабезу, що матеріальну допомогу від держави не отримує, – “шикуйся в чергу”. А матусі, боячись фрази “Можливо, ти повернешся в декретний?”, поспішають на роботу. Ось чому групи переповнені сопливими дітьми, які чхають і кашляють, звечора батьки нашпиговують їх пігулками, зранку ставлять “свічку”, збиваючи температуру, а вихователям доводиться заплющувати на це очі.
№ 3 – як приводити і забирати. Цей пункт стосується матусь, які живуть у великих містах, де дорога на роботу зазвичай забирає годину-півтори. Садочок працює з 7.00 до 19.00, а що робити, коли затримують на роботі?
№ 4 – спробуй влаштуватися на роботу. Це, по суті, і не новина. Практично в кожної дівчини чи в жінки роботодавець прискіпливо випитує про дітей, з’ясовує, чи є кому доглядати “на випадок чого” і т. ін. Тож, якщо тил прикритий татусем, усе набагато простіше.

Загалом, дитячий садочок – це цілковитий “сюрприз”. Це покусана іншими дітьми дитина, синці та подряпини на тілі, самостійність, про яку ми навіть не здогадувалися, хвороби, про які не чули. І лише батькам потрібно обирати, що їм важливіше: пристосовувати дитину до іншого середовища чи пестити та оберігати. Після підсумовування сил та затрат, які вкладаєш у дитячий садочок, фраза “дорогенька моя” набуває дещо іншого значення.

Ірина Царук

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу