«Герої не вмирають!» – промовляли студенти коледжу та Національного університету ДПС України, які зібралися зранку 25 лютого у холі ЦМЗ на поминальний реквієм по Дмитру Максимову – 19-річному третьокурснику КФЕКу, талановитому спортсмену, надійному товаришу, гарному сину і брату, просто світлій людині. Він загинув увечері 18 лютого на Майдані під час штурму «силовиків», хоча й не був активістом. Граната, кинута з тієї сторони барикад, обірвала його життя. Дмитро був цілеспрямованою людиною: з 9 років займався у спортивній секції дзюдо. Його тренер – Карен Балаян, який весь цей час тренував хлопця, згадує: «Діма з дитинства ставив перед собою цілі і прикладав усі зусилля, щоб дійти до них і перемогти. Мав вади слуху, але мріяв бути музикантом, писав вірші й музику у стилі «реп», збирався видати власний альбом. Восени 2013 року Дмитро одержав звання майстра спорту України міжнародного класу з дзюдо. Не раз піднімався на другу та третю сходинки п’єдесталу – був срібним та бронзовим призером чемпіонату світу з дзюдо у ваговій категорії 80 кг серед спортсменів з вадами слуху у Венесуелі, срібним та бронзовим призером XXII Літніх Дефлімпійських ігор у м. Софія (Болгарія). Переживав за те, що не здобув «золото» і твердо сказав: «Тренере, я принесу дві золоті медалі! Обіцяю!» І таки дотримав свого слова – приніс «золоту медаль» героя, посмертно…» 27 лютого о 10 годині ранку у храмі Святителя Миколая Чудотворця (на території університету) відбудеться панахида по Дмитру Максимову. Світла йому пам’ять, 19-річному хлопчику із Небесної сотні! Світлана Середенко  

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу