Шевченківські філологи вшанували Митця -Днями в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбулися Шевченківські читання з нагоди 200-річчя від дня народження Кобзаря.

«Шевченко – це той, хто посланий Богом», – такими словами розпочала зустріч організатор кандидат філологічних наук, доцент, шевченкознавець Світлана Задорожна. Тарас Григорович промовляє до нас, він присутній скрізь, у серці кожного істинного українця. Саме він нагадує нам про те, хто ми є і яка наша сутність. «Все, що ми маємо, нам у Бога вимолив Тарас Шевченко», – сказала Світлана Задорожна, надаючи слово учасникам літературних читань «Мій Шевченко», які зголосилися віршами ствердити, хто для них є Великий Кобзар.

Заступник директора Інституту доцент Валерій Чемес перед декламуванням вірша «На Великдень на соломі…» зазначив, що у своїй творчості Шевченко вчить нас любити, не лукавити, не ненавидіти. Він занурює нас у стихію народної сили та духу, саме тому нині Шевченко живіший серед живих. Він дає нам віру в те, що народ – вища форма свідомості. Саме народ має і знає своє минуле, переживає сьогодення і є приреченим на майбутнє. «Шевченкова пам’ять» дає розуміння того, куди йдемо, кого шануємо. У найтяжчі часи народ звертався і звертається до Шевченкової творчості, яка ще й досі не до кінця осягнена. Кожного разу, читаючи його поезію, ми стаємо її співавторами, бо скільки нас є, стільки ж рецепцій Шевченка. Вершиною його «лексичної парадигми» є слова водночас прості та величні – Бог, Мати й Україна. Саме ці цінності дають нам відчуття свободи та руху.

На літературних читаннях, присвячених Тарасу Шевченку, у виконанні студентів-старшокурсників і викладачів Інституту філології, зокрема кандидата філологічних наук, доцента Галини Усатенко, завідувача навчальної лабораторії шевченкознавства Валентини Гнатенко, кандидата філологічних наук, доцента Сергія Лучканина прозвучали вірші «Русалка», «Доля», «Думи мої…», триптих «Доля», «Муза», «Слава», «Заповіт» сербською, румунською, чеською та українською мовами, «Думка», «Тополя», уривки з поеми «Гайдамаки», «Іван Підкова» та інші.

Заступник директора Інституту кандидат філологічних наук, доцент Сергій Різник, звертаючись до присутніх, сказав, що Тарас Шевченко є нашим великим щастям. Якби не велич його таланту, то хто знає, чи витримали б ми такі випробування долі, які сьогодні переживаємо. Сергій Різник продекламував вірш «І мертвим, і живим…».

Наступною виступила завідувач кафедри шевченкознавства професор Оксана Сліпушко. У своєму слові вона зазначила, що 100-, 150- та 200-річчя Тараса Шевченка є знаковими датами в житті українців, тому що саме у ці ювілейні роки відбувалися суспільні та соціальні зміни. 2014 – це Шевченків рік, саме зараз Україна змінюється так, як хотів Тарас Шевченко. І це не випадково, адже саме він є нашою душею. Завідувач кафедри шевченкознавства продекламувала баладу «Реве та стогне Дніпр широкий», що відкриває «Кобзар».

Насамкінець слово взяла кандидат філологічних наук, доцент Світлана Задорожна. Вона продекламувала декілька віршів-ідилій, що стверджують — сутністю нашого буття є насамперед сім’я, родина, підтвердженням чого є наскрізний образ матері у творчості Шевченка.

За інформацією прес-центру КНУ імені Тараса Шевченка

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *