«Тринадцять випускників нашої школи не лише стали педагогами, а й повернулися працювати в рідні стіни», – наголосила директор школи ЗОШ І – ІІІ ступенів № 2 Валентина Одинець. Усі вони старанні, хороші спеціалісти, закохані у свою справу. Але відзначити хотіла б двох молодих педагогів — Наталію Литвин (Кондратенко) та Катерину Тарасенко, які заслуговують на високу похвалу як від батьків учнів, так і від неї особисто.

Наталія Литвин після закінчення Переяслав-Хмельницького університету працює п’ять років на посаді педагога-організатора та вчителя світової літератури. Влаштувалась на роботу ще студенткою 5-го курсу.

— Наталю, були побоювання в студентки-п’ятикурсниці філологічного факультету, яка йшла на роботу не за фахом, перед старшими колегами? Адже на той час ти не мала ні досвіду, ні диплому про закінчення вишу.

— Чи вірите, чи ні, але побоювань не було! Я навчалась у цій школі, вчителі мене знали, тому почувалася на роботі, немов удома. На четвертому курсі я проходила педагогічну практику в тому класі, де викладала українську мову та літературу Валентина Одинець. Вдячна їй за методичні поради, які пам’ятаю й використовую постійно у своїй роботі. Колеги поставились до мене, як до рівної. На той час на посаді заступника з виховної роботи працював Андрій Іващенко (тепер працює в університеті керівником соціально-гуманітарного відділу). Він дуже багато допомагав мені, а я, в свою чергу, намагалася перейняти від нього якомога більше умінь в організаторській роботі. Досить швидко відчула, що можу проводити самостійно шкільні заходи. Два роки тому отримала години зі світової літератури. Поєдную одну роботу з іншою — не відчуваю жодних труднощів. Найперший мій порадник — моя мама Людмила Кондратенко, яка працює у другій школі вчителем біології. Її поради завжди корисні та цікаві.

Директор школи додала: «Наталя в нас скромна, не буде себе розхвалювати… Вона встигає готувати свята, презентації, конкурси, організовує поїздки до Києва, вечори відпочинку, дискотеки, вистави, а ще проводить цікаві уроки. Уміє бути вимогливою до учнів, але водночас зберігає довірливі стосунки з дітьми. У 2014 році у міському етапі «Учитель року» вона здобула перемогу». Заступник директора із виховної роботи Валентина Потапенко висловилась так: «Коли вперше побачила Наталю, то я й не здогадувалась, що ця тендітна, усміхнена дівчина може проявити у роботі так багато волі, стриманості, сили, що вона виявиться людиною, яка уміє захопити, повести за собою у світ нового та цікавого». Учитель інформатики Руслан Канівець та психолог Анастасія Бутник знають свою колегу з перших днів її роботи. Характеризують, як чудового молодого фахівця, якого люблять діти й поважають їхні батьки.

Катерина Тарасенко теж випускниця місцевого вишу. Четвертий рік викладає в школі трудове навчання, образотворче мистецтво та інформатику.

— Катерино Вікторівно, четвертий рік роботи в школі — це багато чи мало?

— Для мене вони промайнули, як одна мить! Ще під час моєї практики на п’ятому курсі колишній директор школи Олександр Гайван, відвідавши кілька моїх уроків, сказав: «Беру тебе на замітку! Будуть години в школі — запрошу на роботу». Думала, що пожартував, але невдовзі (саме перед розподілом) мені зателефонували зі школи й повідомили, що беруть на роботу. Перші тижні шкільної праці й досі не можу забути! Зранку були уроки, а після їх закінчення працювала в групі продовженого дня. Причому наповнення в наших класах від 25 до 34 осіб. Як вважаєте, стомлювалася? Так, але жодного разу не виникало бажання перейти на іншу роботу. Час від часу зустрічаю своїх одногрупників, які теж працювали чи працюють у школі. Дехто з них протримався менше року, дехто без особливого ентузіазму відбув три роки, які треба відпрацювати. Мене запитують: «Ще й досі працюєш? Так довго?». А я настільки прикипіла до школи, дітей, що навіть не мислю звідси йти! У 2013 році в м. Біла Церква пройшла курси підвищення кваліфікації, щоб підвищити свій методичний рівень, адже сучасних дітей, які поринули у світ інтернету, важко чимось зацікавити. От і доводиться весь час знаходити різноманітні форми та методи, щоб уроки були цікавими та захопливими».

Валентина Одинець високо оцінила роботу молодого педагога: «Катерина є продовжувачем педагогічної справи своєї матері Ірини Григорівни Тарасенко (48 років), яка є вчителем початкових класів нашої школи. Дівчина прийшла на роботу одразу після університету, але крізь недосвідченість проступало бажання працювати з дітьми, бачення того, яким має бути учитель та його урок. Мене вражає її виваженість, вимогливість, прагнення оволодіти уміннями, новітніми технологіями. Вона класний керівник одинадцятикласників, яких веде з 9 класу. Зуміла налагодити не лише довірливі стосунки із учнями, а й стати для них непохитним авторитетом».

Людмила Левченко

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *