Міллефіорі (від італійського «milli» – тисяча і «fiori» – квіти) – старовинна техніка італійських склодувів, за якої малюнок на склі формується по всій довжині скляного циліндра. З різнокольорового скла формується візерунок (частіше нескладні квіти), потім  широкий циліндр нагрівають і витягують до потрібної товщини в тонкий скляний прутик або паличку так, що на кожному зрізі зберігається однаковий малюнок. Скляні вироби та прикраси міллефіорі притягують до себе погляди вже кілька сотень років. У 1981 Естер Олсон (Esther Olson) вперше застосувала аналогічну технологію в роботі з полімерною глиною. Вона провела майстер-клас з виготовлення декоративних мініатюрних цукерок з пластики з використанням принципів склодувної техніки. У світі полімерної глини ця техніка отримала назву «caning» (кенінг) від англійського «cane» («Кейн» – тростина). У російській – ці брусочки з малюнком всередині стали називатися ковбасами. І дійсно, форма, принцип розташування візерунка і спосіб нарізки брусків з малюнком дуже нагадують цей м’ясний виріб.З початку 80-х років «ковбасна» техніка (або міллефіорі) бурхливо розвивалася і перетворилася на одну з основних при роботі з пластиком. З її допомогою з полімерної глини майстри творять справжні шедеври. Ковбаси роблять не тільки квіткові, а й з найрізноманітнішими малюнками. Але принцип скрізь один і той самий, – той, що придумали італійські майстри-склодуви з острова Мурано ще в далекому 14-му столітті.

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу