Мавпи залишили нам у спадок офідіофобію, - вчені - jghfПопри те, що цивілізація зробила неабиякий крок уперед, людьми все одно керують первісні інстинкти. Так, учені вважають, що ми недалеко пішли від тварин. Зокрема, від своїх найближчих родичів – мавп.

Сучасна наука залюбки розглядає цікаву гіпотезу. Згідно з її положеннями, значна частина наших рефлексів і реакцій на внутрішні та зовнішні чинники, перейшла нам у спадок від прадавніх предків. А ті, у свою чергу, напрацювали їх у ході еволюції. Тому, якщо перекласти наукову думку простою мовою, з’ясується: ми досі використовуємо той самий набір трюків, що допомогли вижити пращуру людиноподібних мавп, а також виду homo sapiens.

Такі твердження небезпідставні. Адже в їх основі лежить той факт, що поведінка та реакції сучасної людини і тварин доволі схожі. До того ж іноді пояснити якусь дію з погляду раціоналізму буває просто неможливо. І на цьому тлі ідея про генетичну пам’ять і уродженість наших деяких реакцій є доволі розумною.

Вагомий внесок у теорію генетичної пам’яті здійснив – неочікувано! – орнітолог з університету Вашингтона (США) Гордон Орієнс. Він зажив слави та визнання за спостереження за представниками виду Agelaius phoeniceus. Його доробок «Змії, світанки та Шекспір» відкриває нові горизонти  для вивчення антропології.

Мавпи залишили нам у спадок офідіофобію, - вчені - images 121Пан Орієнс – один із тих, хто стояв біля витоків так званої еволюційної психології. Він почав пошук зв’язків між поведінкою людини та навколишнім середовищем ще на початку 70-х років. Тема цього пошуку звучить і в основній тезі його останньої наукової праці: «Наші пращури залишили нам у спадок… вміння реагувати на різні життєві негаразди (погане харчування, хижаків, погодні умови), які визначають наше емоційне життя».

Іншими словами, колись у критичний момент від правильного рішення залежало все. Зокрема власний добробут і виживання. Тому еволюція,  зокрема мозку,  мала підлаштовуватися та розробляти необхідні реакції. І хоча сьогодні обставини нашого життя вельми відрізняються від побуту наших прапращурів, принцип роботи нашого мозку з часом не дуже змінився.

На підтвердження своїх слів науковець наводить любов людини до розлогих дерев. Він стверджує: бажання залізти на дерево виникає тільки тоді, коли це дерево здається надійним, має міцний стовбур і розлогу крону. Це пояснюється тим, що таке дерево обіцяло нашим пращурам захист від природних ворогів – хижаків.

При цьому ховатися було прерогативою жінок. Це видно з того, що саме стопа жінки, а не чоловіка, є більш пластичною і рухливою. Та й будиночки на дереві, шведські стінки, турніки та інші агрегати для лазіння і відриву від землі, за статистикою, частіше просять встановити не хлопчики, а дівчата.

Іншим прикладом спадку прапращурів є смоктальний рефлекс. Орієнс зауважує: в період лактації дитя з материнським молоком отримує специфічні антитіла, і саме в цей період воно має звичку все тягнути до рота. Але щойно годування груддю припиняється, звичка пробувати все підряд також зникає.

Але до чого тут змії, світанки та Вільям Шекспір? – запитає читач. Відповідь є.

Людина досі відчуває майже тваринний страх перед зміями. Дехто їх боїться навіть більше за ядерну війну чи глобальні катаклізми. А світанок із давніх-давен є символом безпеки, адже минула ще одна ніч. Бо саме з першими промінчиками сонця закінчується час темряви, а отже страху, невизначеності та слабкості.

Великого письменника пан Орієнс згадує тому, що відьми та примари з «Макбета», і монологи Гамлета розкривають усю ширину людської уяви, що малює нам химери вночі й спить удень. Хоча сам учений вважає, що не тільки людина має звичку вірити в містику: арктичні метелики вже багато століть не зустрічались із кажанами чи зміями, але не втратили захисного рефлексу.

Отже, запитання – наскільки ми віддалились від наших предків і найближчих родичів, якими є людиноподібні мавпи, – залишається відкритим. Але, мабуть, це і на краще: підтримуючи зв’язок із минулим, ми маємо шанс на щасливе майбутнє. 

За матеріалами: compulenta

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *