Склали ТОП-10 найнебезпечніших радіоактивних локацій Землі - 1385629467 img10Загроза радіоактивного забруднення довкілля не нова. Ще в 2010-му вона була в першій десятці загроз за тривалістю  впливу на екологію та людину. Нагадуємо, що сьогодні  світ відзначає річницю Чорнобильської катастрофи.

На жаль, не всім відомо, що осередками радіоактивного забруднення є не лише атомні електростанції на кшталт сумнозвісної ЧАЕС чи «Фукусіма-1». Тому ми підготували список десяти найбільш радіоактивних локацій Землі.

1. АЕС «Фукусіма-1», Японія.

Найбільшу атомну аварію сучасності на японській АЕС «Фукусіма-1» викликав землетрус 2011 року, який здійняв потужну припливну хвилю. Про наслідки поки що не говорять. Але те, що вони будуть надкатастрофічними, безсумнівно.

Стихія пошкодила три з шести функціонуючих реакторів АЕС. Унаслідок чого до моря потрапила колосальна кількість отруйних речовин. І хоча назвати точну цифру неможливо, свідчення масштабів катастрофи очевидні: відгомін радіоактивного забруднення «почули» аж за 300 кілометрів від архіпелагу.

2. Чорнобильська АЕС, Україна.

Про цей об’єкт всі знають мало не з пелюшок: радіоактивна «слава» Радянського Союзу сягнула й України, де у 1986 році сталася найбільш масштабна й резонансна катастрофа у світі.

Від дати вибуху атомного реактору на 4 блоці атомної електростанції в Чорнобилі, що на річці Прип’ять, минуло більше 20 років. Але в 30-кілометрову зону відчуження досі не можна потрапити без спеціальних посвідчень.

Також відомо, що рівень радіації, який вивільнився під час вибуху, в сто разів перевищив потужність ядерних бомб, скинутих на Хіросіму й Нагасакі. У день катастрофи на ЧАЕС радіаційна хвиля накрила 6 мільйонів людей, із яких 93 тисячі померли. Хто миттєво, хто за кілька місяців чи років. А 70 % радіації потрапили до Білорусі та країн Східної Європи, через що відбувся сплеск і подальше збільшення кількості випадків захворювань на рак.

3. Місто Майлуу-Суу, Киргизстан.

Невеличке місто в Киргизстані має славу однієї з найбільш небезпечних радіоактивних локацій у світі. Але така «популярність» до нього прийшла не через зберігання отруйних хімічних викидів чи вибухи на ядерних установах, а завдяки видобутку копалин, які використовуються в хімічній галузі та атомній енергетиці.

У Майлуу-Суу розташовані уранові кар’єри, де впродовж десятиліть активно видобували та переробляли небезпечну сировину. Внаслідок діяльності кар’єрів навколо міста виросло аж 36 високих гір із радіоактивних відходів, загальний обсяг яких становить майже 2 мільйони кубічних метрів. А звичайні для цього району  землетруси сприяють поширенню забруднення через річки, з яких беруть воду не одне село і місто.

4. Полігон у Семипалатинську, Казахстан.

Казахський «Полігон» був улюбленим місцем для проведення випробувань радянської ядерної зброї. У керівництві «Страны Советов» говорили, що такі заходи є абсолютно безпечними, адже територія незаселена. Хоча на той час довкола полігону мешкало близько 700 тисяч осіб.

Крім місцевого населення, від тестування атомних бомб на «Полігоні» (а це понад 456 пробних вибухів у період із 1949 по 1989 рік) постраждали навіть найвіддаленіші куточки країни. Радіацію розносили потужні пустельні вітри. Лише за попередніми підрахунками понад 200 тисяч людей постраждали від «навчальної» радіаційної атаки. І це не зважаючи на проблеми зі здоров’ям поколінь нащадків мешканців Семипалатинська.

5. Хімічний комбінат Сибіру, Росія.

Неосяжні простори Сибіру стали одним із найбільших кладовищ радіоактивних відходів Росії. Упродовж 40 років на території сибірського хімкомбінату вони й пролежали.

Особливістю цього сховища є те, що рідкі відходи тут знаходяться у відкритих цистернах, а тверді складають у негерметичні баки. Тому вітер і дощі разом із вибухами на виробництві постійно сприяють поширенню радіації. А з огляду на те, що всі контейнери вже давно віджили своє, проіржавіли й ось-ось почнуть підтікати, можна сміливо очікувати забруднення навколишніх ґрунтів і ґрунтових вод.

 6. Промзона Селлафілд, Великобританія.

Промисловий об’єкт Селлафілд розташовано на західному узбережжі Англії. Спершу він спеціалізувався на обробці плутонію для атомних бомб. Та згодом замаскувався під комерційну структуру.

Хроніка свідчить про сотні нещасних випадків та аварій, зареєстрованих після переорієнтацію Селлафілда. А 2/3 площі промислової зони спеціалісти класифікують як ядерні відходи. На додачу навіть сьогодні з території «комерційної структури» в Ірландське море скидають майже 8 мільйонів літрів небезпечних відходів.

 7. Хімкомбінат «Маяк», Росія.

Іще однією радіоактивно небезпечною зоною в Росії є промисловий комплекс хімічного комбінату «Маяк», що на північному сході. Ця установа не один рік від моменту відкриття славилася діючою ядерною установкою. Реактор функціонував упродовж кількох десятиліть, а в 1957 там відбулася катастрофа.

Унаслідок вибуху на ядерному реакторі в повітря вивільнилося близько 100 тонн радіоактивних відходів. Але у Кремлі поклопоталися про те, щоб інцидент не набув розголосу, і справу швидко «зам’яли». У 80-х роках архіви було розсекречено. І з них стало відомо не лише про аварію, а й про те, що з 50-х років отруйні й радіоактивні відходи хімзаводу «Маяк» постійно зливали в довколишні ґрунти і озеро Карачай. Нелегальне захоронення і приховування інформації про це призвело до того, що на мешканців навколишніх міст і сіл десятиліттями впливали вбивчі дози радіації.

8. Середземне море, узбережжя Італії.

Уже не перший рік в Італії побутують чутки про те, що мафіозний клан Ндрангета мав справу із утилізацією радіоактивних відходів. І ховав він їх у водах Середземного моря.

Мафіозі отримували надприбуток за приховане захоронення небезпечних відходів у море. І не лінувалися: згідно з даними профільних організацій, починаючи з 1994 року, в морі «розчинилося» майже 40 вантажних суден із радіоактивними відходами. Тому якщо припущення правдиві, то за кілька років мешканцям Середземномор’я слід очікувати на екологічну катастрофу: барелі з радіацією незабаром розгерметизуються, а потім можуть розпастися під дією води.

9. Індійський океан, узбережжя Сомалі.

Є підстави вважати, що вищезгадані бандити з Італії вирішили не обмежуватися лише середземноморським узбережжям, а пішли ще далі. Аж до берегів Індійського океану.

Ґрунти і води Сомалі не захищені на державному рівні. Через що імовірність «радіоактивних угод» із місцевими кримінальними угрупуваннями дуже висока. І велику кількість бочок з отрутою, радіоактивними відходами та небезпечними продуктами діяльності фармакологічної індустрії ховали саме там. Підтвердженням тому слугують іржаві барелі з відходами, які принесло до берегів Сомалі припливною хвилею у 2004-му.

10. Сховище Хендфорд, США.

На початку 40-х в місті Хенфорд, штат Вашингтон, звели резервуари для зберігання субпродуктів обробки плутонію. Його використовували для створення атомних бомб, які пізніше скинули на японський острів Нагасакі.

Попри високий рівень небезпеки відходів, цистерни мали лише одинарну стінку. А з плином часу резервуари проіржавіли, а їх наповнення почало просочуватися назовні. Тому вже понад 10 років радіоактивні речовини насичують ґрунтові води. А обсяг небезпечних відходів у Хенфорді становить 2/3 від загального обсягу радіоактивних відходів США (понад 760 млн. літрів рідких, 708 тисяч кубічних метрів твердих відходів і близько 518 млн. квадратних метрів території, забрудненої стічними та ґрунтовими водами).

 За матеріалами: EcoWors.tv

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *