«Казка вигадка, проте Щось тут, браття, не пусте!», – писав класик. І мав рацію: виявляється, сюжети 10 відомих світових легенд базуються на реальних подіях. А саме – на геологічних катастрофах. Працівник Університету Саншайн-Коста, що в Австралії, Патрік Нанн присвятив своє життя дослідженню зв’язків фольклору з природними катаклізмами. І ось десять історій, яких без примхливої природи не було б. 1. Атлантида. Першовідкривачем величної цивілізації нащадків богів – атлантів, – був античний мислитель і філософ Платон. За його уявленнями, атланти мешкали на колосальних розмірів півострові та мали славу гарних воїнів і мореплавців. Але через природній катаклізм острів Атлантида поринув під води світового Океану. На жаль, припущення вченого не можуть розглядатися як історичний документ. Адже невідомо, чи існувала Атлантида взагалі. Що стосується нотаток Платона, то Патрік Нанн висуває гіпотезу, що на створення острову атлантів великого філософа надихнули історії про занепад величної цивілізації. А катастрофу вчений вигадав на тлі землетрусу та виверження вулкана на острові Санторин, що роздробило єдиний шмат суші на архіпелаг. На користь цієї теорії працюють свідчення про те, що стихійне лихо на Санторині вважається одним із найбільш катастрофічних (повітря забруднили тонни двоокису сірки, через що на кілька років в околицях новоутвореного архіпелагу встановився прохолодний і вологий клімат, а хвилі припливу знищили прибережні міста і поля), і його тісно пов’язують із занепадом мінойської культури острова Крит. 2. Вибухове озеро. Етнос Ком із Камеруну певний час був змушений жити в краю Бамессі. І все було добре, коли вождь Кома дізнався про намір правителя Бамессі вбити всіх молодиків краю. Благородний фон-Кома затявся помститися віроломному фон-Бамессі. Він наказав своїй сестрі повіситися, аби з рідин її тіла утворити озеро. Далі він заборонив народу Ком ходити до берегів чарівного озера. Бо за планом розумного фон-Кома вся риба з проклятої водойми мала дістатися Бамессі. А народ Ком мусив піти в день великої риболовлі. Коли люди Бамессі увійшли у воду, щоби наловити риби, озеро вибухнуло і вбило все віроломне плем’я. Попри те, що схожі мотиви лунають в античній міфології, легенда про етнос Ком є більш цікавою завдяки тому, що вночі на 21 серпня 1986 року з глибин вулканічного озера Ньос у Камеруні вийшла хмара чадного газу. Це спричинило загибель 1 700 людей із навколишніх сіл. А на два роки раніше подібне лихо спіткало мешканців селищ поблизу озера Манун. Учені добре знають: чадний газ може акумулюватися на дні вулканічних озер, однак сейсмічна активність здатна спричинити його вихід на поверхню, де отруйна хмара знищує все живе. Патрік Нанн каже, що цей феномен, що відбувся за сивої давнини, міг породити міф про Ком і Бамессі. 3. Ковчег Ноя. Подібні історії є в багатьох культурах світу. Зокрема, в біблійній легенді про ковчег Ноя йдеться про те, що Бог задумав знищити людство та наслав страшну повінь. Врятуватися зміг лише божий обранець зі своєю сім’єю, слухняно збудувавши грандіозний ковчег, і тваринами. А коли повінь скінчилася, врятовані люди та звірі наново заселили весь світ. Цей міф можна було б назвати вигадкою, адже за всю історію людства глобальної повені не було. Та й не знайшлося би такої кількості води, аби затопити всю землю, окрім верхівки найвищої гори. Тому логічно буде припустити, що легенда про ковчег – це викривлена згадка про колосальну припливну хвилю, води якої затопили доволі велику ділянку суходолу й утримались на ній значний проміжок часу. 4. Міст Рами. Одна з частин індійського епосу «Рамаяна» розповідає про те, як викрали дружину бога Рами, Сіту. Її віднесли на острів Ланка, де панували злі демони. Врятувати полонянку Рамі допомагає його брат Лакшману, ведмеді та мавпи. Разом вони зводять міст між материковою Індією та островом Ланка. Пізніше Рама очолює воїнство з антропоморфних мавп і рятує кохану. Справді, сьогодні Шрі-Ланка є островом. Але, як з’ясувалося, так було не завжди. Супутникові знімки показують мілину 29 кілометрів завдовжки, що поєднує Індію та Шрі-Ланку. За словами учених, ця смуга суходолу пішла під воду наприкінці останнього льодовикового періоду, коли значно підвищився рівень світового океану. 5. Оракул у Дельфах. Дельфійський оракул – це ще один широковідомий світу міф. Згідно з античними оповідями, в місті Дельфи, що на схилі священної гори Парнас, був храм. У ньому панувала жриця Аполлона, пророчиця Піфія. Вдихаючи духмяну пару, що підіймалася з землі, вона передбачала майбутнє, передрікала перемоги і поразки, а також виголошувала незв’язні пророцтва великим королям чи героям. Перекладати їх нормальною мовою мав спеціально навчений жрець. Цікавою рисою цього міфу є те, що реально існувало не тільки знамените місто, а й храм і випари. Вони просочувались із земних глибин через розломи, що проходили під храмом, і справді викликали стан, подібний до наркотичного сп’яніння чи ейфорії. 6. Зниклий острів. Серед мешканців Соломонових островів, розташованих на півдні Тихого океану, існує легенда про Теоніману – зниклий острів. Чоловік на ім’я Раупанате забажав взяти жінку з Теоніману собі за дружину. Але брат мешканки острова забрав її у Раупанате. Ображений Раупанате вирішив помститися і скористався магією. Він зібрав три паростки таро, два висадив на острові Теоніману, а один – у себе на подвір’ї. Листки на його паростку мали дати Раупанате знати, коли ненависний йому острів затоне. Напередодні катастрофи земля на острові Теоніману стала соленою. А коли острів почав занурюватись в океан, заради порятунку люди хапалися за уламки дерев, які змило великою хвилею. Сьогодні на місці, де за переказами мав знаходитися легендарний острів, височіє скеля Ларк-Шоул. Сам архіпелаг є гірським хребтом, що оторочує край глибочезної западини Кейп-Джонсон (глибина 5 000 метрів). У науковому світі побутує припущення про те, що сейсмічна активність викликала зсув, через який острів Теоніману впав у провалля. Подальше вивчення морського дна виявило, що на дні западини лежать кілька колишніх островів, та й сам архіпелаг повільно занурюється під воду. 7. Пеле, богиня Каілауеа. За легендою Пеле зійшла на Гавайські острови разом із своїми сестрами та ріднею. На острові Кауаі вона познайомилась із смертним на ім’я Лохіау. Але з ним не залишилась, бо «королівство малувате». Своє обійстя богиня влаштувала в кратері вулкану Каілауеа, що на острові Гавайї, і попросила сестру Хііаку запросити хлопця до неї. Хііаку погодилася, але попросила Пеле не знищувати плекані нею ліси. Сестра богині мала 40 діб, аби знайти Лохіау, але нерозважливо поставилася до часу і не встигла привести хлопця. У розпачі від підозри і ревнощів Пеле спалила ліс. А Хііаку, щоб помститись, зрадила їй із Лохіау. Розлючена Пеле вбила хлопця і скинула його тіло до кратеру свого вулкану. Хііаку вирішила дістати тіло і почала розпачливо копати землю, аж величезні уламки скель злітали до неба. Історія закінчилась тим, що Хііаку віднайшла тіло Лохіау, оживила його і більше закохані не розлучалися. Неочікувано, але ця «мильна опера» є детальним описом активності та виверження вулкану Каілауеа. Очевидно, потоки лави підпалили ліс. А те, що потік не зупинявся впродовж 60 років, а також подальший процес формування кальдери не могли не справити враження на тубільців і не стати перлиною місцевої міфології. 8. Сом Намадзу – той, що трясе Землю. У японському епосі є оповідь про гігантського сома Намадзу, який лежить під землею. Більшість часу Намадзу завдяки старанням бога Касіма перебуває в стані спокою. Але інколи сторож чудовиська втрачає пильність і сом ворушиться. Через це земля, що лежить на його спині, здригається і трясеться. Цей міф є своєрідним фольклорним маст-хев для японців, які споконвічно живуть у сейсмічно активній зоні. Архіпелаг розташований на перетині одразу кількох тектонічних плит, тому вулканічна активність, наземні й підводні землетруси та цунамі тут не в дивину. 9. Утворення озера Крейтер. Калмати, які заселяють північний захід США, люблять легенду про утворення озера Крейтер. Згідно з повір’ям, водоймище утворилося від двобою між володарем підземного світу Ллао та хазяїном світу надземного Скєлл. Поки боги билися, землю вкрила цілковита темрява. А Ллао та Скєлл стояли на вершечках гір Мазама та Шаста, і кидали одне в одного масивні кам’яні брили. Нарешті гора під ногами підземного бога розкришилася і він впав. Улоговину, що лишилась від гори, заповнила дощова вода. Але дивитися на плесо озера не можна, бо Ллао ще лежить під ним і карає цікавих смертю. Хоч і дивно, але оповідка забобонних індіанців є напрочуд правдивою. Звісно, існування войовничих богів можна поставити під сумнів. Але те, що гора Мазама є вулканом, виверження якого відбулося 7 700 років тому і могло супроводжуватися викидами каміння, а також утворити озеро кальдеру – цілком реальний факт. 10. Химера. У епічній повісті Гомера «Іліада» є опис страшного звіра, дитяти Єхидни та Тифона, Химери. Чудовисько мало голову лева, тулуб кози і задні лапи дракона. Замість хвоста в нього були три отруйні змії, а його вбивчий подих обертався лютим полум’ям. І навіть після смерті звіра від руки героя Беллерофонта язик Химери продовжує горіти в її лігвищі. Власне, лігвище Химери в печері Янартас на Лікійській стежині, що на території нинішньої Туреччини, є однією з найпопулярніших туристичних приманок. І хоча вогонь уже давно не горить, багато століть тому легкозаймистий метан виходив із розломів породи і виривався з печери яскравим язиком полум’я. Унікальність дослідження Патріка Нанна полягає не лише у встановлені зв’язків між прадавніми легендами та геологічними катастрофами, а й в тому, що більша частина цих старовинних оповідей передається із вуст в уста впродовж тисячоліть, і ще донедавна вони не були записані. А з поширенням цивілізації про ще більшу частину міфів малих народів світ узагалі ніколи не дізнається.  За матеріалами: КомпьюЛента

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу