Багато людей починають позіхати, побачивши інших позіхаючих, і вчених давно цікавило, що саме рухає цим процесом. Фахівці з університету Дьюка в Даремі дійшли висновку, що манера наслідувати позіхання є наслідком генних мутацій, а її відсутність може бути маркером таких захворювань, як аутизм і шизофренія. Є думка, що одна людина позіхає слідом за іншою через емпатію. Дослідники провели експеримент за участі 300 добровольців, яким показували відеоролик із людьми, які позіхали. Було зафіксовано, скільки позіхів при його перегляді робили учасники, і ці цифри були співвіднесені з такими показниками, як матеріальний і соціальний стан, якість здобутої освіти, рівень емпатії і вік. У результаті вчені заявили, що кількість позіхів і «заразність» позіхання абсолютно ніяк не пов’язані з рівнем інтелекту, емпатії та будь-якими іншими характеристиками. Люди по-різному реагують на чиїсь позіхи. Під час експерименту одні учасники позіхали по одному разу, тоді як деякі добровольці зробили це по п’ятнадцять разів. Ці відмінності в реакціях на побачене позіхання, на думку фахівців, можуть бути пов’язані з утворенням мутацій у геномі людини. Приміром, серед аутистів і шизофреніків позіхання вкрай рідко виявляє ефект «заразності», водночас гени аутистів і шизофреніків зазнали деяких мутацій. Вчені вважають, що це відкриття може допомогти при діагностиці генетичних порушень. Залишилося лише з’ясувати, які саме гени не лише роблять людей несприйнятливими до “заразного” позіху, а й також пов’язані із розвитком аутизму і шизофренії. За матеріалами: UkrHealth

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу