Дослідники розвінчали 5 міфів про біль - dtrdДивно, але такий поширений феномен, як біль, густо заріс міфами. Проте дослідникам вдалося розвінчати деякі з них. Тим, кому біль часто докучає, й тим, хто відповідає за здоров’я своїх близьких, ця стаття стане в пригоді.

 1. Біль не є відчуттям.

Популярна тенденція навчає вважати біль чуттєвим досвідом – як дотик чи відчуття холоду/тепла. Та вона є хибною. Адже дотик або відчуття не завжди несуть біль, але завжди доносять інформацію, тоді як біль є сигналом про загрозу. Біль говорить нам про те, що треба невідкладно зайнятися лікуванням епіцентру больового відчуття. Таким чином він породжує емоцію та мотивує.

Тому біль краще називати еволюційним механізмом, що спонукає нас подбати про своє здоров’я.

 2. Біль не є показником шкоди.

Поширена медична практика вносити біль у перелік патологічних чинників також є неправильною. Бо біль не пропорційна рівню ушкодження тканини: хоча це явище може бути видимим (порізи та забої), мігрень або біль у животі не має жодного зв’язку із зовнішніми травмами. До того ж, сила болю залежить не лише від власне сигналів, які по нервових закінченнях перекидаються від джерела болю до мозку, а й від пам’яті про біль, від страху, передчуття й емоційного контексту.

Іншими словами, біль є лише сигналом, а не мірилом шкоди, завданої організму.

 3. Біль не є психосоматичним процесом.

Мода списувати все на психологію, коли реальні причини не є цілком зрозумілими, зачепила й проблему болю. Належність цього явища до психосоматичних процесів – результат сприйняття мозку й тіла як двох окремих автономних систем. Таке сприйняття базується на донаукових гіпотезах про роботу організму в рамках току різних рідин.

І хоча існує феномен так званого фантомного болю, симуляція або перебільшення болю, це радше виняток із правил: у більшості випадків біль – не вигадка розуму, а реальне явище.

 4. Біль у лабораторних умовах не тотожний болю реальному.

Усі спроби дослідити вплив болю не давали жодних цікавих результатів. Наприклад, здорові волонтери, які отримували помірні дози болю, не виявляли жодних відхилень або аномальної поведінки. Це пояснюється тим, що очікуваний біль не сприймається як стресовий сигнал і слугує лише моделлю для неочікуваного, сильного прояву.

5. Біль не тотожний емпатії.

Вміння розпізнавати інтонації дає нам можливість почути біль у словах співрозмовників. Але сигнал про те, що у візаві не все гаразд, не завжди викликає бажання втішити або допомогти. Фахівці пояснюють цей факт зниженням довіри і страхом бути використаним. Таке явище є результатом моральної деградації світу, де чесноти стрімко знецінюються на користь «брудних» прийомів.

За матеріалами: compulenta

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *