Здатність нервових клітин людини відновлюватися в будь-якому віці доведена сучасною наукою. Про це розповів професор Геттінгенської клініки (Німеччина) Г. Хютер, чия доповідь викликала великий резонанс на Всесвітньому конгресі психіатрів. Нейропластичність – потенціал перебудови мозкових структур – може знижуватися під впливом стресу, який учені називають головним руйнівником нервової тканини, і збільшуватися, якщо людина перебуває в гармонії. Учений розповів про експеримент, у ході якого тривали багаторічні спостереження за канадськими монахинями, чий вік перевищував 100 років. Їхній мозок регулярно обстежували за допомогою магнітно-резонансної томографії. Дослідження показували наявність у мозку цих жінок ознак нейродегенеративних захворювань, характерних для хвороби Альцгеймера і хвороби Паркінсона, але жодних клінічних проявів старечого слабоумства в них не спостерігалося. Дослідники дійшли висновку, що «причиною збереження у черниць-довгожительок потенціалу відновлення мозкових структур є узгодженість між очікуваннями та реальністю, стійка картина світу й активна діяльна позиція – молитися, щоб змінити світ на краще». Хютер впевнений, що про те саме свідчить і експеримент, проведений у петербурзькому Фізико-технічному інституті імені Йоффе, в ході якого було доведено: «що продуктивніше працює вчений, то довше він живе». «Ми з’ясували, – говорить професор Хютер, – що збереженню відновного потенціалу нервових клітин сприяють чотири фактори – узгодженість мрії і реальності, здатність організовувати своє життя (активний організатор, а не пасивна жертва обставин), розуміння сенсу життя і міцність соціальних зв’язків – добрі відносини з якомога більшою кількістю людей». «Усе це було і залишається метою психотерапії. Але зараз ми розуміємо, як ці процеси реалізуються на клітинному рівні», – додав Хютер. Вчений вважає, що збереженню нейропластичності сприяє наявність друзів, спілкування з рідними. «Маленькі діти так швидко навчаються, бо вони роблять від 50 до 100 відкриттів кожен день. У шкільному віці захоплення від отримання знань закінчується через процес примусу», – зазначив співрозмовник агентства. «У 85 років, та й у будь-якому іншому віці здатність до навчання – це не питання технічних можливостей мозку, а питання смаку життя», – резюмував він. За матеріалами  espreso.tv

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу