Відомого велогонщика посадили за парту - 42У Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті на четвертому курсі факультету фізичного виховання заочного відділення навчається Володимир Густов (37 років) — професійний велогонщик, легенда українського велоспорту. Він 27 років присвятив ризикованому та небезпечному виду спорту, в якому органічно поєднується екстрим і азарт, поетичність, стрімкість, цілеспрямованість, нестримне й п’янке почуття свободи. Велогонщик — справжній майстер у своїй справі, може виконувати різні трюки для екстриму, вміє долати перешкоди і багато іншого. Володимир є майстром спорту міжнародного класу, майстром спорту України, учасником Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 року, учасником гонок у Німеччині (2003 р.), де він став чемпіоном України та ін. За своє коротке життя він узяв участь у багатоденних 22-х гонках містами Європи, серед них «Тур де Франс»,«Вуельта Іспанії», «Giro d’Italia». Відомий велогонщик люб’язно погодився відповісти на кілька запитань нашої авторки.

— Чому обрали велоспорт? Пам’ятаєте своє перше змагання?

— Перепробував себе у багатьох видах спорту: плаванні, фехтуванні, футболі, але якось не було відчуття, що це моє на 100 %. От коли осідлав велосипед, то відчув, що здатен працювати до сьомого поту, аби лише досягти успіхів. Звісно, що в цьому є й заслуга мого тренера Геннадія Яблонського, який зумів розгледіти в мені гонщика. Вперше представляв Україну в Молдові (м. Тираспіль), де посів друге місце. Хотілось зайняти перше, але й другим був надзвичайно задоволений. Мені тоді було лише 12 років. Самі розумієте, що означає для юнака прокинутися знаменитим! “Срібло” стало поштовхом для наступних тренувань, вірив, що буде ще й “золото”.

— Були поразки? Виникало бажання залишити спорт?

— У кожного спортсмена бувають як злети, так і падіння. Існує лише невелика кількість спортсменів, які завжди перемагають. Бувало таке, що брав участь у гонках і не займав призових місць, бувало й гірше… Але ніколи не опускав руки — ще завзятіше тренувався. Як для мене, так і для інших спортсменів був важким період 90-х років, коли спортивна федерація не мала змоги оплачувати змагання за кордоном. Я в той час навчався у Броварському спортивному училищі й брав участь лише у тих змаганнях, які проходили на території України. Коли потрапив до складу збірної України і вийшов на міжнародний рівень, то представляв Україну за кордоном.

— Відомо, що Ви тривалий час виступали за італійську команду. Там і одружилися?

— Так, команда “Фаса Бортулу” запропонувала мені виступати за них. Я підписав із нею контракт, і з 1996 року досить вдало брав  участь у комерційних гонках. Але слід зазначити, що у чемпіонатах та на олімпіадах я представляв Україну. Через деякий час одружився з італійкою Сільвією. Маю двох дітей — сина Рікардо (7 років) і доньку Вікторію (2 роки). Хочу прищепити синові свої вміння, виховати справжнім велосипедистом.

Ніколи не міг й подумати, що так довго зможу прожити поза межами України. У 2006 році я з дружиною побували в Україні. Дружині сподобалась екскурсія Києвом, але жити в Україні ми не планували. В Італії спорт дуже популярний і краще фінансується. До спортсменів шанобливо ставляться. Для моєї спортивної кар’єри доцільнішим є проживання саме в Італії. Слід наголосити, що в Італії тренером я можу працювати й без диплома про вищу освіту, але цілком можливо, що буде шанс попрацювати тренером в українській спортивній федерації. У такому випадку мені вкрай необхідний документ про вищу спортивну освіту. Тому й вирішив здобути її у вашому навчальному закладі.

— Навчанням задоволені?

— Так! Збираюся подавати документи на 5 курс. Навчальний заклад справляє приємне враження. Тут комфортно й затишно. Мальовнича природа, виховані й толерантні студенти. Мене вразив педагогічний склад факультету фізичного виховання — це чудові науковці, яким властивий розум і почуття гумору. Вдячний деканові факультету Віктору Куйбіді, який зумів створити для мене комфортні умови й з розумінням ставиться до студентів-заочників.

— Ви побували у багатьох країнах. Приїзд до нас чимось вразив?

— Перебував у Швейцарії, Австралії, Америці та інших країнах. Там депутати та керівники великих установ добираються до місця роботи метро та на велосипедах. Підприємці дуже дорожать своєю репутацією, тому перш ніж продати свій товар, кілька разів його перевірять на безліч тестів. Таке явище, як десь купив дешевше, а продав у 3-4 рази дорожче, є взагалі недопустимим. Підприємці виробляють товар, а не перепродують його.

Побажаємо Володимирові успішно завершити навчання й гідно проявити себе у тренерській роботі на українській землі. Адже він може так багато дати нашій молоді!

Автор: Людмила Левченко

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *