Київський дитсадок потребує захисту - uuuУ Франції вважається, що найбільшим 

Київський дитсадок потребує захисту - 4190

успіхом їх системи освіти є саме дитячі садки. Гадаю, через те, що у Франції не може бути міністра освіти, який ціною репутації віддає повноцінний заклад освіти безперечним шахраям. І немає заступника Генпрокурора, який допомагає такому міністру. Чи можна сподіватись, що подібні звички кануть у небуття разом із режимом Януковича?

Повернутися до теми безпрецедентної боротьби місцевої громади за порятунок столичного дитсадка № 183 спонукали нові, аж ніяк не радісні події. Світло в кінці тунелю після Майдану начебто зажевріло, проте, як казав М.Жванецький, «тунель щось ніяк не кінчається» («Контрольний постріл у зґвалтований дитсадочок» – «Освіта України» від 4.02.2013). До речі, на відміну від міністра, заступник Генпрокурора досі при посаді…

Передісторія. Мешканці здобули і передали прокуратурі Києва докази того, що всі три корпуси діючого дитсадка № 183 санаторно-лікувального типу по вул. Пушкінській, 33-а передано у приватну власність за підробленим рішенням районної ради. Прокуратура – в суд: віддавайте дитсадок Києву. Коли ми вперше прийшли до суду в 2004 р., не могли й приблизно уявити океанський масштаб корупції, що панує в судах. Побували в них разів із 70 і переконалися: стандартів правосуддя на зразок французьких система надійно позбулася. В низці пародій на правосуддя чергового суду очікували, наче акції катування, і щоразу не помилялися.

Здавалося б, які сумніви? Закони України «Про освіту» та «Про дошкільну освіту» забороняють не лише приватизувати, а й здавати в оренду бодай кімнатку дошкільного закладу, зменшувати земельну ділянку, площу, кількість груп. А тут не просто «незаконно приватизували», а нахабно вкрали! І щоразу черговий клептоманський гурт гордовито вдивлявся в далечінь повз зібрані нами беззаперечні докази – від стенограми того злощасного засідання районної ради до поданих під присягою свідчень його учасників.

Через безвихідь побудували самооборону навколо дитсадка. Створили орган самоорганізації, що почав керувати опором. Відбили напад сотні рейдерів, які намагалися знищити дитсадок під прикриттям міліції. Пролили кров, але зруйнувати дитсадок не дали. Провели десятки акцій протесту біля судів, Київської міської держадміністрації (КМДА), прокуратури. Скаржилися Януковичу, Азарову, Пшонці, народним депутатам. Добилися від районної ради рішення про відновлення роботи дитсадка. Та двері досі забиті дошками.

Зрештою в 2011 р. разом із Міносвіти, КМДА та районною владою добилися-таки справедливого рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (постанова Окружного адміністративного суду Києва від 10.10.2011 у справі № 2а-672/11/2670). Із 7-річної неволі суд визволив дитсадок для столиці. Київський апеляційний адміністративний суд погодився з висновком, що одержання власності за підробленим папірцем не є законним способом її набуття (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2-12 у справі № 2а-6672/11/2670). Комерсанти подалися до ВАСУ – Вищого адміністративного суду України. За нашими багаторічними спостереженнями, рівень обслуговування там зразковий. Для замовника безцінність рішення ВАСУ в тому, що воно практично остаточне. Причому не має значення, що вирішили суди нижчих інстанцій. І цього разу все пройшло за звичним сценарієм. ВАСУ скасував бездоганні рішення обох судів і залишив дитсадок у руках тих, хто його привласнив (постанова ВАСУ від 15.01.2013 р. № Л/9991/35487/12). Судді ВАСУ О.Гашицький, С.Горбатюк, Л.Мороз не посоромилися піти на свавілля, рідкісне навіть за українськими мірками: ухвалили рішення, протилежне рішенню п’яти суддів цього ж суду по цій самій справі, ухваленому раніше (ухвала ВАСУ від 19.04.2011 у справі № К-5298/08 К-5960/08)!

Добилися прийому в тодішнього голови ВАСУ. До речі, стаття «Контрольний постріл у зґвалтований дитсадочок» в «Освіті України» справила помітне враження на голову суду. Принесли докази того, як саме його підлеглі вчинили замовне вбивство дитсадка. Той погодився з ними і порадив подати заяву до Верховного Суду. Міністр Табачник таку заяву подав. Мотивація: в цій самій справі ВАСУ раніше ухвалив прямо протилежне рішення, а саме: визнав, що дитсадок було вкрадено в громади, і наказав судам далі брати до уваги цей незаперечний факт. А також пам’ятати: приватизація дитсадків в Україні заборонена. Заступник Генпрокурора Гаврилюк і голова КМДА Попов подали аналогічні заяви. За умови протилежних і чинних двох рішень ВАСУ в тій самій справі тільки Верховний Суд міг вирішити суперечність.

Уявіть як ми були приголомшені, коли дізналися, що Табачник підступно зрадив! У вирішальний момент відкликав свою заяву (ухвала ВАСУ від 17.04.2013 у справі № В/800/1457/13), а підлеглим наказав вийти зі справи, оскільки її «вирішено». Посилаючись на Табачника, відкликав свою заяву заступник Генпрокурора Гаврилюк (ухвала ВАСУ від 24.04.2013 у справі № В/800/1460/13). Голова КМДА своєї заяви не відкликав. Та судді ВАСУ О.Донець, В. Заєць, А.Логвиненко, В.Мороз, Т.Стрелець, які розглядали цю його заяву, навіть не допустили її до розгляду у Верховному Суді (ухвала ВАСУ від 24.04.2013 у справі № В/800/1456/13)! Наскільки вбивчою для дитсадка виявилася в цій нелюдській історії роль міністра освіти, свідчить той факт, що судді послалися на відкликання ним власної заяви. Яка могла врятувати заклад освіти! Голова ВАСУ і Табачник позбавлені посад, однак їхня справа живе: ті самі судді продовжують вершити правосуддя на власний розсуд, а комерсанти, які отримали дитсадок без виплати в бюджет жодної гривні, шикують на одержані від його продажу гроші.

Переконалися, що суддям ВАСУ не поступаються в цьому фантасмагоричному змаганні з беззаконня колеги з Господарського суду Києва та Київського апеляційного господарського суду. Що там творили судді! Один, до речі, заступник голови суду, просто під час засідання підказував противнику, що тому слід вчинити, щоб сталося, як гадалося. Після засідання хтось передбачливо витер комп’ютерний запис засідання, яким таке оригінальне здійснення правосуддя було зафіксовано. Згодом судді, вловивши палке бажання протеже, ні з того ні з сього зупинили розгляд взагалі. Законними підставами й не пахло. Та й для чого вони слугам Феміди, готовим наввипередки задовольнити будь-яке бажання улюбленця-замовника? Ошелешені масштабом видовища, не встигали писати заяви про відвід. Із десяток суддів після наших скарг було виведено зі справи. Не кожному вдається! Утім, деякі, мабуть, пішли просто з сорому. Проте ресурси готових на все кілерських «кадрів» у господарському, мабуть, безмежні: чергова трійка – Привалов, Котков та Удалова – пристрелила-таки дитсадок (рішення Господарського суду Києва від 12.06.2013 у справі № 5011-38/11533-2012).

Бездоганно спрацював і Київський апеляційний господарський суд. Це та інстанція, яка повинна була виправити беззаконня. Навіть у нас, уже звичних до «національних особливостей» правової системи, від побаченого щелепи попадали. Уявіть: в.о. прокурора Києва подає апеляційну скаргу, в якій обґрунтовує безглуздість прийнятого Приваловим і Ко рішення. Та не на тих натрапив! Апеляційний навіть не приймає її до розгляду (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2013 у справі № 5011-38/11533-2012). Причина? Не довів в.о. прокурора Києва, що він в.о. прокурора Києва. Так ось же підпис, панове! Та його, може, підроблено… Даруйте, на офіційному ж бланку! Так і бланк можна теє… Стоп, посада і прізвище заступника прокурора, який підписав скаргу, давно висить на сайті прокуратури! А хакери на що? Хвилину, його дані там уже кілька років! То хакери, мабуть, і історію теє… Заждіть, цей самий заступник прокурора бозна скільки разів звертався до цього ж суду і ніхто не ставив його підпис під сумнів! Отаке правосуддя у виконанні суддів Київського апеляційного господарського суду Огрюха, Михальської, Тищенка. Чим пояснити цю дивовижну «логіку»? Хіба що тим, що Україна – не Франція…

Прокурори з судами так захищали дошкільну освіту, що тільки в Києві знищено, віддано під комерційну забудову до 200 дитсадків. Розміри цвинтаря погублених дитсадків по всій України не піддаються усвідомленню. А ви кажете, Франція… Той, хто наважується віддати в загребущі руки освітній заклад, може називатися ким завгодно, але не міністром освіти. Такого країна позбулася. І сподіваємося, Бог покарає. До відома Генерального прокурора О.Махніцького: зазначений його заступник продовжує забезпечувати правопорядок в державі. Цілком можливо, що

у спосіб, до якого звик за Януковича.

Це – аж ніяк не єдине питання до Генпрокурора в цій до болю «не французькій» історії. На «контролі» в Генпрокуратурі кримінальна справа з букету злочинів: незаконного відчуження дитсадка, фальсифікації земельної справи, підроблення рішень із приватизації прилеглих до дитсадка будинків – пам’яток архітектури (кримінальне провадження № 12013110100000727 від 16.01.2013 р.). Яким є «контроль», свідчить неймовірний навіть для України строк розслідування: за фактом першого злочину справу порушено в 2005 році (лист прокуратури м. Києва від 14.02.2005 № 07/1/1-56з-05). Тоді як згідно із законом два місяці! Скільки скаржилися, виступали з викривальними публікаціями, на які зобов’язана реагувати прокуратура, а злодії продовжують насолоджуватися життям на гроші,

виручені за дитсадок. Міліція саботує розслідування і за нового міністра поки що не менш вправно, ніж за старого. Зараз 15 томів кримінальної справи припадають пилом у Шевченківському районному управлінні міліції Києва. Запитання до міністра Авакова: яка причина їй заважає? Чи, бува, не та, що й підлеглим Захарченка?

Мабуть, та сама таємнича причина завадила прокурору Києва Безкишкому подати апеляційну скаргу на незаконне

рішення Господарського суду Києва. У результаті віроломний вердикт, згідно з яким дитсадок залишено в руках дядьків із зовсім не французькими звичками, набув законної чинності. Генеральна тільки зараз зібралася виправити те, що той накоїв – завдяки наполегливості голови Комітету Верховної Ради з питань освіти Л.Гриневич і директора Департаменту освіти КМДА О.Фіданян. Уклін низький їм за це.

Рівень довіри до судів, за незалежними оцінками, досяг «плінтусних» 2 % (соцопитування «Рівень довіри до судової

системи влади», проведене за підтримки Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні від 28.03.2013 р. –dok.znaimo.com.ua). Кланові, який називають суддівським корпусом, довіряє, власне, лише сам клан і ще ті, кому він надає послуги. Гадаю, не більший рівень довіри до прокуратури. Якщо влада налаштована на очищення країни, вона має подбати про те, щоб особи на кшталт описаних персонажів були покарані так, як заслужили. Інакше вал корупції залишить від країни об’їдену сараною пустелю.

У нового керівництва Міносвіти ми знайшли підтримку. Вона відроджує втрачену вже надію на ранок того світлого дня, коли діти увійдуть у дитсадок № 183. Стиснемо за нього кулачки: на 12 червня призначено розгляд апеляційної скарги Генпрокуратури. Яка тепер, здається, налаштована на перемогу. На нашу спільну перемогу.

Голова ОСН «Квартал Пушкінська-Червоноармійська»,

професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка                                               М.Жуков

22.05.2014 р.

 

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *