Кадровий резерв, зміни нормативно-правової бази, які очікують на галузь у 2014 році, співпраця з роботодавцями, «укрупнення» робітничих професій і їхня популяризація – ось лише деякі теми спілкування «Освіти України» з директором Департаменту професійно-технічної освіти МОН В’ячеславом Супруном. – В’ячеславе Васильовичу, нещодавно відбувся черговий випуск Школи кадрового резерву керівників ПТНЗ. Чи вже готові випускники посісти керівні посади? – Принаймні, бажання є – у них горять очі! Як правило, кожен претендент на посаду очільника працює заступником директора, старшим майстром. У школі навчалися і методисти – вони бачать себе керівниками методичних служб. Вважаю, що настав час перегляду персонального складу директорського корпусу. Частина керівників має пасивну спостережницьку позицію і не вживає дієвих заходів у сучасних реаліях економіки, виробництва. Наприклад, чекають від держави підтримки, а самі не налагоджують співпрацю з роботодавцями – конкретними замовниками підготовки кадрів. Без їхньої участі немає сенсу плекати ці кадри. Тому керівник навчального закладу повинен бути ефективним менеджером, орієнтуватися на потреби ринку праці, сучасні професії, забезпечити прийом, проходження учнями виробничих практики та навчання. Також він має контролювати виконання партнерських угод щодо надання практичної бази, працевлаштування випускників та їх закріплення на першому робочому місці. – Чи досконалий, на Вашу думку, механізм призначення директорів ПТНЗ? – З управлінської точки зору процедура призначення директорів ПТНЗ у нас унормована, приведена у відповідність до чинного законодавства. Зазначу, що в нас дворівнева система управління. З одного боку, це регіональні органи управління, які безпосередньо впливають на розвиток профтехосвіти області, з іншого – держава в особі міністерства, яка «відстоює» загальнодержавні потреби економіки. Але щодо кадрових питань – завжди чуємо голос колективу ПТНЗ. Співробітники навчального закладу беруть безпосередню участь у підборі керівника, проводячи на загальних зборах рейтингове голосування претендентів на заміщення вакантної посади директора ПТНЗ. Потім вона узгоджується на рівні регіонального органу управління. Міністерство за результатами розгляду питання на засіданні кадрової експертної  комісії приймає рішення про укладання відповідного контракту. Механізм у цілому вже відпрацьований, ураховує пропозиції усіх зацікавлених сторін. – «Червоною ниткою» усіх стратегій, програм, документів є співпраця ПТНЗ із роботодавцями. Чи можемо сказати, що цього року вона вийде на новий рівень? – Нашу спільну роботу акцентовано на створенні навчально-практичних центрів з упровадження інноваційних технологій. Це окрім того, що разом з роботодавцями розробляються державні освітні, а також професійні стандарти, які замінюють старі кваліфікаційні характеристики. Адже підготовка конкурентоспроможних на ринку праці робітників залежить саме від володіння ними прогресивними виробничими технологіями, вміння виконувати роботи з використанням новітніх матеріалів, інструментів, обладнання та пристроїв. У 2013 році МОН, органами місцевої влади відкрито три таких центри: Навчально-практичний будівельний центр за технологіями КНАУФ на базі Київського професійного ліцею будівництва і комунального господарства; Навчально-практичний центр енергозбереження за технологіями компанії «Хенкель Баутехнік (Україна)» на базі Київського ВПУ будівництва і дизайну; Інноваційно-практичний центр будівельних технологій «ТехноНіколь» на базі Донецького ВПУ будівельних технологій. Продовжується така робота і цього року. Плануємо створити ще кілька центрів, зокрема, з Лігою машинобудівників України. Також відбулася зустріч з Мариною Калюжною, керівником відділу навчання і розвитку однієї з найбільших агропромислових компаній «Кернел». Між МОН та «Кернел» досягнута домовленість про створення на базі одного з професійно-технічних навчальних закладів аграрного спрямування (найімовірніше, Чернігівської області) навчально-практичного центру з упровадження сучасних технологій у галузі сільського господарства. Така співпраця дає можливість оновлювати матеріально-технічну базу навчального закладу, створюючи необхідні передумови для наповнення ринку праці кваліфікованою робочою силою. Але про те, що чітка система взаємодії уже склалася, набула сталості, наразі не йдеться. Втім, шляхи розв’язання цих проблем є. – Сьогодні активно оновлюється нормативно-правова база. Які зміни плануються цього року, наприклад, щодо працевлаштування випускників ПТНЗ? – Міністерство вже підготувало проект постанови Кабміну, якою вносяться зміни до порядку працевлаштування випускників, які навчалися за держзамовленням. Ми хочемо вдосконалити механізм забезпечення випускників ПТНЗ першим робочим місцем відповідно до отриманої професії, визначити роль і відповідальність регіональних органів управління освітою, навчальних закладів та роботодавців за працевлаштування випускників, а також самого учня, який завершує навчання. Прийняття зазначеної постанови дозволить забезпечити, наприклад, належний рівень державного контролю за виконанням укладених угод між випускниками, ПТНЗ та роботодавцями, а також спростить процедуру оформлення документів із працевлаштування випускників. – Ринок праці сьогодні вимагає «універсальних» працівників. Як на такий виклик відповідає наша профтехосвіта? – При формуванні державного замовлення на наступний навчальний рік орієнтуватимемося на професії, що відповідають вимогам сучасного   виробництва і запитам роботодавців. Це такі спеціальності: монтажник світлопрозорих та вентильованих фасадів, слюсар-монтажник технологічних трубопроводів, монтажник мереж зв’язку, оператор промислових роботів, сталевар конверторного виробництва, робітник фермерського господарства, робітник з надання послуг у сфері сільського туризму, майстер банно (лазне)-оздоровчих послуг, оператор телекомунікаційних послуг та інші. Також будуть запроваджені укрупнені професії формувальників, зварників, прокатників, монтажників металоконструкцій, ковалів ручного кування та інструментальників, механіків, слюсарів і монтажників механічного, електричного та електронного устаткування. Цього року плануємо переглянути Державний перелік професій із підготовки кваліфікованих робітників із метою інтегрування професій, скорочення їх кількості, виходячи з потреб економіки та враховуючи вимоги ринку праці. Нині потрібні сучасні мобільні працівники, які мають кілька спеціалізацій. Наприклад, професія «Опоряджувальник будівельний». Сьогодні це і лицювальник, і плиточник, і маляр, і штукатур. Тобто ці 4 монопрофесії об’єднуються в одну – такі вимоги часу. Або авторемонтник: це майстер із діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів, рихтувальник кузовів, слюсар з паливної апаратури, ремонту автомобілів, слюсар-електрик з ремонту електроустаткування і слюсар-ремонтник. – Яка робота проводитиметься з популяризації робітничих професій? – Підвищення престижності робітничих професій здійснюється шляхом проведення виставок, всеукраїнських конкурсів фахової майстерності та профорієнтаційної роботи. До профорієнтаційної роботи з молоддю залучатимуться громадські об’єднання, організації роботодавців та учнівського самоврядування. Заплановано провести 5 всеукраїнських та 135 регіональних конкурсів фахової майстерності серед учнів ПТНЗ. Будуть і традиційні ярмарки робітничих професій. Останній відбувся наприкінці квітня у Києві. Щодо нововведень: цього року вперше відбувається фестиваль навчальних фільмів «Урок майстра». В мережі уже розміщено перші відеоролики. А підсумки підіб’ємо наприкінці року. Дмитро Шулікін, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу