Одне з найпопулярніших місць молодих айтішників у Києві – вільний інтелектуальний простір ХакЛаб. Тобто – лабораторія хакерів. Пройшовши крізь лабіринт гаражів на Подолі, знаходиш потрібні двері. Над входом – камера, яка розпізнає обличчя, зчитує код карти, відкриває електронний замок і фотографує відвідувачів. Хлопці щойно її змайстрували і саме випробовують. Фотографії, звісно, аж ніяк не серйозні. Але результатом роботи винахідники задоволені. Ідею простору для технотворчості кияни взяли в іноземних колег з Hackerspaces. Це некомерційні організації, які діють у десятках міст в усьому світі. Вони об’єднують молодь, яка захоплюється програмуванням і технотворчістю. Абикого не приймають, потрібні дві рекомендації членів клубу. Веселий Роджер у гаражі У великій кімнаті, переробленій під спільний робочий простір, кидається в очі прапор з Веселим Роджером. Цікавлюся: хто ж такі хакери? – Хакери – це вільні люди, – сміється один з організаторів лабораторії – Іван Пасічник. – Вони добре орієнтуються в певній системі, знають уразливі місця і можуть зробити так, аби вона працювала краще. ХакЛаб – це місце, де ми робимо те, що нам подобається. Утім, якщо говорити просто, це – клуб любителів технотворчості. Тут і паяють, і стартапи розробляють, і слухають лекції айтішників. Ну й, найважливіше, – спілкуються. У клубі постійно хтось є, кожен робить свою справу. Щовівторка – день відкритих дверей, запрошують студентів, друзів з таких самих вільних інтелектуальних середовищ, обговорюють нові ідеї. Потрібно знайомитися! Загалом у клубі – близько 100 членів. Активних учасників – майже два десятки. А розпочинався він зо два роки тому зі спілкування кількох однодумців. – Я закінчив Київську політехніку в 2010 році, – розповідає Іван. – Цікавився робототехнікою, прагнув нових знань. Ходив на різні тренінги, але це дорого – одна-дві тисячі гривень. Так і виникла ідея, що потрібно місце, аби збиратися з однодумцями. Два роки тому Іван познайомився з програмістами Артемом Карявкою, Станіславом Дроздом і Дмитром Величком. Потім до них приєднався Олександр Остапенко. Спочатку хлопці збиралися з ноутбуками на природі чи в кав’ярнях. Потім на території «вільної республіки» – Гостинного двору. Саме там вони запускали свій перший квадрокоптер – літальний апарат із чотирма гвинтами. У нинішньому «офісі» – з осені минулого року. – Таких вільних інтелектуальних просторів, як ХакЛаб, в Україні багато, – підсумовує Іван. – Але проблема в тому, що їх учасники не завжди знають один про одного. Років із двадцять тому було багато «крутих» механіків, майстрів, винахідників, які сиділи собі в гаражах і щось винаходили. Нині часи змінилися – самотужки працювати неможливо. Тому спілкуємося з друзями в Києві, Харкові, Донецьку, Львові, Одесі. Ну й за кордоном, звісно. У нас дуже класні хлопці: студенти, яким 20–21 рік, уже працюють в успішних проектах. Це чудова можливість реалізувати свої ідеї, ініціативи та творчий потенціал. Робот, який розписує писанки В одній з кімнат розташовані верстати: токарний, фрезерний, свердлильний. Хлопці зібрали їх прямо в лабораторії, а потім встановили числове програмне управління. Іван розповідає: станки потрібні, щоб виготовляти деталі для різних виробів. Коли виникає ідея винаходу чи рацпропозиції – для її втілення в життя вже все є. Один з останніх «продуктів» – робот, який розфарбовує писанки (egg-bot). – Ми зробили його за один день, – розповідає Іван. – Зібралися перед Великоднем і з’ясували, cкільки потрібно інженерів і програмістів, аби розмалювати писанку. Був аншлаг! Сподобалося всім: і дітям, і дорослим. 3D-принтер – власноруч До ХакЛабу приходять і хлопці, які вже закінчили ВНЗ і працюють, і студенти, і школярі. Наймолодшому хакерові – чотири роки. Про лабораторію дізнаються зазвичай від друзів, із соцмереж. – Одного зі школярів привела мама, – розповідає Іван. – Вона почула про нас і вирішила познайомити хлопчика з винахідниками. Найцікавіший для новачків – 3D-принтер. Один із членів лабораторії зробив його власноруч, і нині на ньому друкують унікальні деталі для нових пристроїв. Причому не вважають це надто великим досягненням. Мовляв: ет, забавка, інструмент. Потрібна деталь для винаходу – робимо. Нині в роботі – ще один 3D. Між тим 3D-принтер допомагає хакерам економити. Адже працюють вони на ентузіазмі. Збирають членські внески, що йдуть на оплату оренди гаражних «апартаментів». Управляти технікою силою думки Ще один проект хакерів – нейроінтерфейси. – Це така штукенція, що вдягається на голову і допомагає силою думки управляти певними технічними об’єктами, – розповідає Іван. – Технологія використовує концентрацію і, скажімо так, медитацію. Якщо людина сконцентрована – машина їде, якщо ні – стоїть. Іншими словами – заснути за кермом можна, але пристрій одразу зупиниться. Керівник групи розробників «нейроінтерфейсів» – Олексій Рубанов. Цим проектом також уже зацікавилися інвестори з-за кордону. Телефон розкаже про лічильник Хлопці з ХакЛабу переконані: їхня лабораторія – місце виникнення нових ідей. Якщо якийсь проект народжується, то формують команду і вона працює в іншому місці. Звісно, друзям допомагають. Ще один проект придумала команда під керівництвом Івана Пасічника. Це – система контролю енергоспоживання в домогосподарствах. – Ви пам’ятаєте, скільки заплатили за електроенергію в минулому місяці? – запитує Іван. – Я так і думав, що ні. У нас усі так – просто платять певну суму. Ринок енергетики в Європі влаштований інакше. В одному Амстердамі, наприклад, два десятки енергетичних ритейлерів (продавців електроенергії). Це як у нас провайдери інтернету. Можна під’єднати один, а завтра інший. Ми ж розробляємо сервіс, який користувачі можуть встановити на телефон. Спеціальні сенсори під’єднуються до лічильника, в будь-який момент можна відкрити програму на телефоні й перевірити: чи не забув вимкнути світло, що вдома працює, скільки енергії споживається. Це допоможе зекономити від 10 до 30 відсотків електроенергії. Нині проектом зацікавилися інвестори з Польщі. Сподіваюся, в недалекому майбутньому такі проекти будуть цікаві й в Україні. Перемога в Майдан-хакатоні Свої проекти команда ХакЛаб представляє на міжнародних конкурсах старт­апів, бере участь у хакатонах. Узимку, наприклад, перемогли у Майдан-хакатоні, який організували ІТ-намет і креативний простір «Часопис». Хакери розробили сервіс, що об’єднує людей, котрі мають можливість збирати і розвозити речі (одяг, взуття), і тих, які хочуть віддати речі, але не знають, куди саме їх привозити чи не мають на це часу. Ця програма працює й нині на одному з сайтів волонтерів. Спиртова економіка Часті гості в ХакЛабі – члени інших креативних молодіжних об’єднань. Хакери співпрацюють з Молодіжним конструкторським бюро (Geek Workspace), яке відкрили за сприяння Малої академії наук. Днями до ХакЛабу завітали й друзі з EnergyTorrent (лідер – Андрій Зінченко). – Влаштували самогонне хуліганство, – усміхається Іван Пасічний. – Із пивних банок зробили симпатичні горілки й варили каву з допомогою самогону. Для приготування турки кави знадобилося дві ложки «палива». Основна ідея EnergyTorrent – енергозбереження. Хлопці представили свій новий проект «Спиртова економіка». Його зміст – у використанні технічного спирту як енергоносія. Він дешевий і його можна отримувати в домашніх умовах із великого різноманіття сировини. До речі, використання спирту як енергоносія не обмежується лише приготуванням кави або їжі. На використання спирту можна переводити мотори внутрішнього згоряння (і команда з EnergyTorrent знає, як це може працювати). – Практично всі автомобілі у Бразилії їздять на спирту (Е85 – 85% спирту і 15% бензину), – каже Іван Пасічник. – Якщо бразильці можуть – то зможемо й ми. Воркшопи з паяння Окрім техно– й ІТ-творчості, хакери паяють, слухають лекції відомих айтішників. До речі, й на лекції, і на воркшопи (спільні заняття) запрошують усіх. У гаражні лабіринти приїжджають солідні менеджери з Microsoft, приходять власники технологічних стартапів. Нещодавно завітав директор заводу в Києві, де виготовляють банкомати, що приймають гроші. Розповів, як вони борються з тими, хто зламує банкомати чи підробляє купюри. – Проводимо й бізнес-тренінги, – каже Іван. – «Технічним» хлопцям треба вміти не тільки щось придумати чи зробити руками, а й розповісти про це інвесторові, написати бізнес-план. Світлана ГАЛАТА, «Освіта України»

Від Педагогічна Преса

Керівник порталу