Daily Archives: 13/07/2020

Global Teacher Prize Ukraine вперше оберуть найкращого вчителя фізкультури

Найпрестижніша національна премія для вчителів-новаторів Global Teacher Prize Ukraine вперше відзначить найкращого вчителя фізкультури та спорту. Організатор премії Громадська спілка “Освіторія” та проєкт Олександра Педана з популяризації спорту в школах  JuniorZ шукають педагога, який виховує у дітях любов до здорового способу життя, спорту та фізичної активності, а також свідоме ставлення до власного здоров’я.

“Ми у ГО JuniorZ мріємо та вже понад 2 роки працюємо над тим, щоб мотивувати українських вчителів фізкультури проводити для школярів більш цікаві та різноманітні уроки. Аби діти, відповідно, могли обирати для себе види спорту та активні ігри, які подобаються та підходять під їхню фізпідготовку. Приємно, що наші старання помітні на всеукраїнському рівні й долучення до Global Teacher Prize Ukraine є підтвердженням цьому. Така можливість, без перебільшення, честь для JuniorZ. Віримо, що для вчителів фізкультури своя номінація у цій престижній освітянській премії також стане мотиватором для розвитку та удосконалення роботи, адже їхня праця часто буває недооціненою. Вчителі фізкультури круті, повірте, я знаю що кажу! І ми радіємо, що цього року зможемо нагородити найкращого в рамках Global Teacher Prize Ukraine”, — говорить Олександр Педан, український телеведучий та лідер Всеукраїнського проєкту JuniorZ.

Команда ГО JuniorZ вже 2,5 роки займається зміною системи фізкультури у школах, популяризацією цікавих видів спорту та рухливих ігор серед дітей та підлітків. Основні принципи видів спорту, які пропагує рух: безконтактність, не травматичність, гендерна доступність (усі ігри можуть грати хлопці та дівчата разом), інклюзивність. Задля впровадження таких змін тренери, організатори руху разом з Олександром Педаном об’їхали 19 міст України, провели тренінги для близько 2000 вчителів фізкультури та фестивалі для більше, ніж 10 000 дітей.

Цьогоріч за ініціативи JuniorZ вдруге обиратиметься найкращий вчитель фізкультури. Наприкінці 2018 року премію вибороли одразу двоє вчителів із сіл — Херсонської та Хмельницької областей. Тепер це зроблять в рамках найпрестижнішої премії для вчителів — Global Teacher Prize Ukraine.

Взяти участь в номінації “Учитель фізкультури JuniorZ” можуть учителі фізкультури, спорту, плавання, гімнастики та хореографії, що викладають у загальноосвітніх навчальних закладах. Завдяки Міжнародному фонду соціальної справедливості, який підтримав номінацію, на переможця чекає тижнева поїздка до Німеччини з освітньою програмою, як-от відвідання Олімпійського містечка, знайомство зі спортсменами та німецькою методикою шкільного спортивного виховання, а також грошова премія від ГО JuniorZ у розмірі 30 тисяч гривень.

“Ми щасливі оголосити цю номінацію, адже знаємо, що школа маи?бутнього має дбати про гармоніи?нии? розвиток — як інтелектуальнии?, так і фізичнии?. Фізкультура — це не другоряднии? предмет, яким можна нехтувати, а часто недооцінена дисципліна, яка може змалку навчити кожного українця цінувати здоров’я, дбати про себе та виховувати характер. Для цього потрібен правильний вчитель! Саме вчителі спорту — ті, хто мають суперсилу показати дитині радість від здорового та активного способу життя, руху, танців. Я впевнена, що ми знаи?демо та запалимо ще одну освітню зірку — цього разу, спортивну!” — говорить голова “Освіторії” та засновниця Global Teacher Prize Ukraine Зоя Литвин.

Щороку громадська спілка “Освіторія” відзначає найкращого вчителя країни. Global Teacher Prize Ukraine називають також вчительським Оскаром, а її переможці отримують винагороди з рук Президента, проголошують промови у Верховній Раді України та входять до престижних рейтингів суспільного впливу. Найкращий вчитель країни отримує 250 000 гривень, а переможці у різноманітних номінаціях — призи від партнерів, від грошових премій до навчальних можливостей та здійснення мрій.

Подати заявку на участь або номінувати улюбленого вчителя можна до 1 серпня 2020 року на сайті премії globalteacherprize.org.ua. Переможців визначать 3 жовтня на міжнародний День Учителя.

Інформаційна довідка:

Global Teacher Prize Ukraine — найпрестижніша щорічна національна премія, яку заснувала громадська спілка «Освіторія» у 2017 році, з метою відзначити внесок українських вчителів у суспільство та підняти престиж професії педагога. Переможець отримує 250 тисяч гривень, рік навчання та поїздку на Global Education and Skills Forum.

Громадська Спілка «Освіторія» — це неприбуткова громадська спілка, яка розвиває освіту в Україні, створює інноваційні школи й програми, навчає вчителів та освітніх управлінців, видає сучасне освітнє медіа та надає доступ до якісної освіти малозабезпеченим дітям. Засновник Global Teacher Prize Ukraine.

JuniorZ — проєкт Олександра Педана з розвитку спорту серед школярів. Проєкт реалізується за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН  (ЮНІСЕФ), Міністерства освіти та науки України (меморандум МОН від 27.12.2018) тощо.

Пропагуємо такі види спорту: чирлідинг, петанк, флорбол, бадмінтон, корфбол, реґбі та фризбі. За 2,5 роки роботи команда руху об’їхала 19 міст України, де провела семінари для майже 2000 вчителів та фестивалі для більше, ніж 10 000 дітей. Завдяки співпраці із міськими радами та партнерами руху для шкіл було закуплено спортивного спорядження більше, ніж на 1 350 000 гривень.

Яким буде перший клас в 2020 році

Головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко повідомив, що 1 вересня українські школярі підуть до школи, але, можливо, доведеться обмежувати одночасне перебування дітей у класах. “Спрогнозувати епідситуацію на вересень майже неможливо. Готуємось і до найгірших сценаріїв, до дистанційної освіти, до проміжних варіантів і до повного повернення дітей до школи”, – зазначив він. Батьки ще мають два місяці на те, щоб підготувати себе й дітей до будь-якого розвитку сценаріїв, озвучених в МОЗ. В ефірі Українського радіо сімейна психологиня Катерина Гольцберг радить як у дистанційному світі прилаштуватися першокласникам та їхнім батькам.

Пандемія, невизначена ситуація, а тут треба дитину вести в перший клас. В чому особливості у сприйнятті чи тривогах першокласників та їхніх батьків?

Звичайно у нас у всіх є певне уявлення, як дитина має йти до першого класу. Ми мали особистий досвід, досвід своїх старших дітей, колективний досвід. В період пандемії  уявлення про школу руйнуються і нам треба скласти нові принципи підготовки дитини до походу у перший клас. Дітям необхідно розповісти як це відбувалося у нас, надати поради як себе вести, що можна робити, а чого – ні. Якщо перше вересня трапиться у форматі онлайн, то все це буде інакше. І тут необхідні зміни в свідомості батьків, а це – непроста ситуація. І в такій ситуації важче буде батькам, тому що саме їх світ “руйнується”, діти ж більш гнучкі. Водночас, для дитини років 6-7, дуже важливий візуальний контакт, тілесні контакти – прийти кудись, мати якесь приміщення, безпечне середовище, нові знайомства. Тому для неї прийти в нове приміщення і скласти своє уявлення про це місце дуже важливо. Я, як психолог, вважаю, що діти мають таки піти до школи, мати можливість ознайомитися зі школою, з класом. І в цьому випадку треба дивитися яка буде користь і яка шкода, і що буде переважати. Можливо треба перенести початок навчання на більш пізній період, можливо – лишити більш старших дітей на дистанційному навчанні, а групи першокласників розділити по звільненим класам, або інші варіанти, які можна продумати. І це вже на часі робити, бо і школи треба готувати до таких змін.

Якщо ми будемо виходити з позиції батьків, які з одного боку тривожаться за безпеку здоров’я дитини, а з іншого – чують про соціалізацію…

Похід до школи це не соціалізація. Соціалізація дитини відбувається де завгодно і дома теж. Бо вдома, як поводять себе батьки, це – досвід дитини про соціалізацію, про їх вибір стратегій поведінки. А от “символізація” необхідна… Це перехід в нову якість дитини – перехід до стану школяра – це нові обов’язки, новий розклад життя, нове ставлення до вчителя, який має певні знання та авторитет. А з онлайн режимом такого переходу може не трапитись, можемо втратити довіру до школи, до навчання.

Про які речі важливо поговорити з дитиною перед тим, як вона піде до школи і як це зробити?

Ми завжди говоримо, що ознаками готовності дитини до реальної школи є, по-перше, можливість просити про допомогу, по-друге, мати навички самообслуговування – зав’язати шнурки, самостійно сходити в туалет, попити, розуміти, що я хочу зараз. І важливо це зробити відповідно до певних правил, про щось треба говорити при всіх, про щось, може, і промовчати. Батьки мають обговорювати ці правила, а вчитель вже корегує ці правила. І тут авторитет вчителя дуже важливий. Батьки повідомляють: “Тепер ти слухаєшся цю людину як мене. На період, поки ти знаходишся в школі, вона замінює мене повністю”. Правила дають дитині спокій, дають розуміння, що все буде за планом. Дитині комфортно, коли вона знає що буде далі, що нічого не трапиться незвичайного. І це починається з навичок, які дитина придбала в родині.

Як правильніше адаптувати дитину до нових обставин?

Потрібно усвідомити, чи знає дитина ці речі. Вона ж відвідувала садочок, чи якісь інші заклади освіти. Бо інколи батьки не знають, що знає та вміє їх дитина. Іноді, з дитиною треба просто проговорити, що вона буде робити в тій чи іншій ситуації, і зрозуміти які компетенції вона вже має. Можливо треба вдома пограти “в школу”. Це необхідно для того, щоб підготувати дитину для ситуацій, які можуть трапитися в реальному житті. І під час гри важлива зміна ролей, спочатку я – вчитель, потім – дитина. І обговорювати різні ситуації, як на них реагувати, можливо вибачитися в певних ситуаціях. І важливо не залякувати дитину можливими неприємними моментами. Говорити дитині, що ти тепер школяр і це – круто. Треба говорити саме про привілеї людини, яка тепер ходить до школи.

Давайте ще поговоримо про адаптацію батьків до школи…

Для того, щоб дитина полюбила школу, її повинні полюбити батьки. Батькам треба забути про свої шкільні негаразди, відсторонитися від свого досвіду і напрацьовувати новий – з позитивним настроєм, надати кредит довіри школі. І цим ми заспокоїмо дитину. Якщо мати ходить під школою і заглядає у вікна, то цим ми точно не заспокоїмо дитину. Не варто знецінювати вчителя. Наші “кухонні розмови” впливають на це, діти все чують. Знецінений вчитель навчати не може. Також хочу відмітити, що показові колективні покарання нічого доброго не роблять ні для вчителя, ні для дитини. І батькам не варто втручатися в навчальний процес – не давати поради вчителю скільки та які домашні завдання йому давати та інше. Це теж впливає на авторитет вчителя.

Чи варто говорити з дитиною про свої очікування від школи?

Ми не можемо автоматично заборонити собі давати дитині якісь поради і не говорити про свої очікування. Ми маємо певні очікування. Але, головне, що ми маємо говорити, що за будь-яких обставин, ми на боці дитини, що за будь-яких обставин, ми її любимо. Ми говоримо саме про учня, поганого чи навпаки. Однак, ми можемо погано вчитися, але бути доброю людиною. І якщо інтерес до школи в дитини є, дитина хоче йти в школу, то значить ми все зробили правильно.

Дитина не розуміє на уроці, і це нормально. Але, якщо це не проговорено, то може виникнути ціла проблема. Не завжди це помітить вчитель. Що робити батькам у такій ситуації?

В одній зі шкіл ввели таку практику: на столі лежала картка, з одного боку зелена, з іншого – червона, якщо дитина все розуміла на уроці, картка лежала зеленою стороною до гори. І вчителька помічає, що якщо в класі переважає червоний колір на столах, то вона починала пояснювати знову. Якщо переважає зелений колір, то – можна продовжувати далі. Тобто, дитині не потрібно спеціально щось говорити. Мені ця система подобається. Бо дитині молодшого віку інколи дуже важко ставити запитання, або сказати: “Я не розумію”, бо думають, що від цього може вчителька роздратується чи інші діти будуть з неї сміятися.

Нагадаємо, що Уряд готує нові правила, за якими розпочнеться навчальний рік.

 

Роз’яснення щодо завдань 49–53 з української мови і літератури ЗНО-2020

Цьогоріч у зошиті сертифікаційної роботи з української мови і літератури основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання в частині 2 «Українська література» вміщено низку завдань (кластерні завдання), що стосуються незнайомого для тестованих позапрограмового поетичного твору (завдання № 49–53).

Практика використання кластерних тестових завдань до незнайомих текстів не нова в тестах ЗНО з української мови та літератури. Так, традиційно в частині 1 «Українська мова» сертифікаційної роботи пропонуються тестові завдання, під час виконання яких учасникам тестування необхідно працювати з незнайомим текстом, тим самим засвідчуючи як свої знання з лінгвістики тексту, так і вміння читати й аналізувати тексти різної тематики, композиційної, жанрової й стильової природи.

Цього року подібна практика була поширена й на частину 2 «Українська література», що вповні відповідає як засадничим орієнтирам навчання української літератури в школі, серед яких особливе місце належить компетентнісній спрямованості навчання, що досягається шляхом, зокрема «зменшення обсягу фактологічного матеріалу на користь практичної діяльності, що забезпечує достатню кількість часу для формування предметних і ключових компетентностей; формулювання очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності термінами компетентнісного підходу: знаннєвий компонент – учень називає, формулює, записує, наводить приклади тощо; діяльнісний компонент – учень розпізнає, розрізняє, описує, аналізує, порівнює, планує, застосовує тощо; ціннісна складова – учень усвідомлює, критично ставиться, оцінює, обґрунтовує, робить висновки, висловлює судження тощо», так і вимогам, визначеним програмою ЗНО з української мови та літератури, відповідно до якої учасник тестування повинен уміти:

  • визначати тему, ідею, проблематику літературних творів;
  • характеризувати героїв, коментувати їхні вчинки;
  • знаходити художні засоби й визначати їхню роль;
  • знати такі літературні поняття, як лірика, її тематичні різновиди й жанри

Завдання 49–53 субтесту з української літератури передбачають не лише перевірку знань, умінь і навичок учасників тестування в галузі літератури, а й практичне застосування їх під час роботи з позапрограмовим художнім текстом. Такі завдання дають можливість виокремити сильних учасників ЗНО за їхньою здатністю застосовувати знання в нових, нестандартних умовах, умінням зіставляти факти, робити висновки, складати уривки в цілісну картину. Відповідні якості молодої людини є надзвичайно актуальними, бо це вимога не лише освітньої галузі, а й сучасного життя.

Варто зазначити, що практика використання позапрограмових творів є типовою в тестуваннях з літератури в багатьох країнах, приміром, у Польщі, Македонії, Фінляндії та ін. У вітчизняному субтесті з літератури вона лише започатковується, доповнюючи усталену на сьогодні практику: основна увага в тестових завданнях з літератури зосереджена на програмових творах, а позапрограмовий твір, який уводиться до тесту, так чи так пов’язаний із якимось програмовим і має до себе завдання, які не виходять за межі вимог, визначених програмою ЗНО щодо вмінь учасників тестування.

У тесті основної сесії 2020 року таким позапрограмовим твором став вірш «О панно Інно! Липень. Спека…», який, з одного боку, є алюзією на програмовий твір Павла Тичини «О панно Інно…», а з іншого, – прийнятним з естетичного та тестологічного погляду прикладом для перевірки сформованості в тестованих визначених програмою ЗНО вмінь і навичок у галузі аналізу ліричного твору.

Оскільки згаданий вірш до тесту включено як позапрограмовий, укладачі тестового зошита свідомо не зазначали автора (як це було і у випадку з пробним ЗНО-2020), аби не відволікати увагу учасників неактуальною (у цьому конкретному випадку) для виконання завдань інформацією й відразу скерувати їх безпосередньо на роботу з текстом та завданнями до нього.

Автором відібраного до включення в тест 2020 року вірша є Надія Гуменюк – відома сучасна письменниця, поетеса, журналістка, лауреатка премій імені Лесі Українки, імені Олександра Олеся, імені Віктора Близнеця, імені Агатангела Кримського, імені родини Косачів; лауреатка, дипломантка численних Всеукраїнських літературних конкурсів «Золотий лелека», «Книжкова толока», «Ярославів Вал», «Коронація слова» та багатьох інших; володарка «Почесної відзнаки» Національної спілки письменників України, «Почесної відзнаки» Національної спілки журналістів України,

Почесної відзнаки «Журналістська гідність».

Творчість авторки високо оцінена літературознавцями й літературними критиками.

Микола Жулинський, академік НАН України, директор Інституту літератури імені Т. Шевченка, доктор філологічних наук, відзначає: «Вона чудовий прозаїк і публіцист. Але передовсім Надія Гуменюк – чудова поетеса. Її поезії з останньої збірки, що має назву «Голос папороті», мене вражають тим, що в них така волинська, тиха, але надзвичайно багата образність. Це поетеса класичного стилю, дуже виваженої поетичної традиції».

Євген Баран, літературний критик, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, пише про авторку: «Легка й доступна поетична мова Надії Гуменюк. Немає насильства, літературної штучності у слові й образі. Таке природне взаємопереплетіння: життєвого досвіду, таланту й літературної традиції».

Микола Кодак, доктор філологічних наук, наголошує: «Ця поетеса давно вже склалася в особистість, гідну всілякої підтримки, аж до вшанування іменем (чи титулом) лауреата премії імені Т. Г. Шевченка. Таким – значущим і величним – бачиться мені це ім’я гордої волинянки, – Надії Павлівни Гуменюк, – кожне слово якої поетично відгранене і злеліяне задля рідного народу».

Включений до тесту ЗНО-2020 вірш Надії Гуменюк «О панно Інно! Липень. Спека…» опубліковано в збірці «Голос папороті» (Луцьк, 2009). Це блискуча алюзія на одну з найкращих інтимних поезій Павла Тичини «О панно Інно…». Об’єднує обидва твори мотив щемливих спогадів про втрачене, а відтак далеке, кохання, і сумне відчуття самотності. У Тичини меланхолійний настрій ліричного героя підсилений образом зимової тиші й «снігів, снігів, снігів», і в цю білу холодну порожнечу вривається тепла згадка про «шепіт гаю» й «любові усміх», що несміло квітнув, даруючи надію, коли «цвіли луги». У Гуменюк лірична героїня виринає з «дна споминів» (Франків образ) на контрасті – у липневу спеку, і білий колір у поезії тепер навіює несміливу мрію про «танець білий» і символізує «невимовну ніжність» чистого й непорочного почуття любові. Тичинівські алітерації увиразнюють це «білопінне» імпресіоністичне видиво й викликають асоціації з дивовижним живописом «Intermezzo»: «Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл» чи з пастельними тонами Стельмахових полів: «На ниві саме біло-рожевою піною квітувала гречка».

Текст вірша легко сприймається, зручний в аспекті аналізу, має виразно окреслені площини для перевірки: знання змісту програмового твору, а саме вірша П. Тичини «О панно Інно…» (завдання 49), розуміння мотивів (завдання 50), знання й визначення художніх засобів у художньому тексті (завдання 51), знання й розуміння різновидів лірики (завдання 52), аналіз тематичної спрямованості твору (завдання 53).

Зважаючи на те, що завдання 49, 50 та 51 не викликали в зацікавлених осіб питань, зупинимося на тих, щодо яких виникли певні перестороги як в учасників, так і в окремих представників громадськості, а саме на завданнях 52 та 53.

Тестове завдання 52 має на меті перевірити знання видів лірики й розуміння їхніх особливостей. Серед тематичних різновидів лірики в програмі зазначено такі: інтимна, громадянська (патріотична), пейзажна, філософська. Поезія «О панно Інно! Липень. Спека…», представлена в сертифікаційній роботі, має ознаки інтимної (Прийде хтось несказанно милий / І поведе у світ любові…) та пейзажної (Цей липень. Липи. Білопінно…) лірики. Натомість ознак філософської лірики у цій поезії немає, адже, за твердженнями знаних літературознавців, для цього виду ліричних творів характерні роздуми, розмірковування, медитації. Так, «Літературознавчий словник-довідник» (Київ :, 1997. С. 710) характерними особливостями філософської лірики називає «превалювання логізованих узагальнених образів, медитацію як спосіб ліричного осмислення дійсності». Отже, жодних підстав зараховувати вірш «О панно Інно! Липень. Спека…» до філософської лірики немає, так само як, наприклад, не вважають філософською поезією і вірш Тичини «О панно Інно…», попри всю глибину самоспоглядальної зануреності його ліричного героя.

У завданні 53 з-поміж п’яти запропонованих як варіанти відповіді ліричних творів необхідно було визначити той, що тематично близький до наведеної як стимул поезії «О панно Інно! Липень. Спека…». Тобто завдання орієнтоване на виявлення здатності тестованих диференціювати й групувати ліричні твори за їхньою тематикою. Для виконання цього завдання важливо було пригадати (суто знаннєвий компонент), що поезія «Задивляюсь у твої зіниці…» належить до громадянсько-патріотичної лірики, «Ти знаєш, що ти – людина?» та «Contra spem spero» – до філософської, медитативної, «Блакитна Панна» – до пейзажної (мотив – краса весняної природи, що надихає на творчість), і врешті пригадати / виснувати, що вірш «Чари ночі» за своїм провідним мотивом тематично належить до групи інтимної лірики («Цілуйцілуйцілуй її  – / Знов молодість не буде!») з елементами пейзажної (Відбились зорі у воді, / Летять до хмар тумани…/ Тут ллються пахощі густі, / Там гнуться верби п’яні…). Як відомо, «Чари ночі» називають вершиною інтимної лірики Олександра Олеся. У цьому вірші лунає заклик цінувати кожну мить життя, берегти почуття. У свою чергу стан ліричного героя віддзеркалює стан природи. Краса життя, краса почуттів, краса природи – понад усе. Такий провідний мотив твору. Отже, тематично близьким до поезії «О панно Інно! Липень. Спека…»  з-поміж згаданих у завданні 53 є саме «Чари ночі» Олександра Олеся.

З таких міркувань виходили як автори тестових завдань, експерти, які проводили експертизу цих завдань, так і члени предметної фахової комісії з української літератури, які затверджували ключі правильних відповідей до відповідних завдань 30 червня 2020 року.

Зважаючи на те, що персональні дані авторів завдань і членів предметної фахової комісії є службовою інформацією з обмеженим доступом, можемо лише зазначити, що всі тестові завдання, які зрештою потрапили в частину 2 «Українська література» зошита сертифікаційної роботи 2020 року, розроблені групою авторів, серед яких доктори філологічних наук – професори провідних університетів, кандидати філологічних і педагогічних наук, заслужені вчителі України, педагоги-практики, а серед членів предметної фахової комісії з української літератури три доктори філологічних наук, два кандидати філологічних наук, учителі-практики, серед яких заслужений учитель України.

Насамкінець варто наголосити, що Український центр оцінювання якості освіти повсякчас працює над підвищенням якості тестових матеріалів, аби завданнями з літератури були охоплені всі когнітивні рівні, зокрема й один із найвищих – аналізу (за таксономією Б. Блума). Запропоновані в тесті 2020 року в частині 2 «Українська література» завдання 49–53 якраз і покликані забезпечити досягнення цієї мети. Тож подібні завдання на аналіз тексту, зокрема й художнього, будуть включатися до сертифікаційних робіт і надалі. Принагідно запрошуємо фахівців-літературознавців і письменників долучатися до цієї надзвичайної важливої роботи заради молодого покоління громадян України.

УЦОЯО

Новий очільник МОН: Проти мене розпочато інформаційну війну

Виконувач обов’язків міністра освіти та науки Сергій Шкарлет заявив, що проти нього розгорнули інформаційну війну із “пікетами, перфомансами та флешмобами на телебаченні”.

Про це йдеться у його листі до Українського Католицького Університету.

“Я ніколи не допускав плагіату або випадків академічної недоброчесності. Вважав і вважаю, що будь-хто, якщо він (чи вона) працює недоброчесно – не має права займатися наукою і називати себе науковцем”, – запевнив т.в.о. міністра МОН.

За його словами, розміщені у Мережі матеріали щодо ймовірного плагіату в його наукових роботах – сфальсифіковані. Також посадовець наголосив, що, перед висуненням будь-яких звинувачень, варто дочекатися результатів розслідування, яке нині триває у Чернігівській політехніці.

“Перевірка триває вже більше трьох тижнів, і я сподіваюся, що у найближчі дні будуть оприлюднені її результати.

Головний висновок з цієї історії: нам треба розробити і імплементувати чіткий  правовий механізм проведення перевірок фактів академічної недоброчесності та плагіату. Нині такого механізму просто не існує. Зверніть увагу: жоден попередній міністр не зміг цього зробити. Бо немає необхідної законодавчої бази. Спільно з академічною спільнотою я готовий працювати над цим питанням. В цьому мені потрібна Ваша підтримка та допомога. А тому закликаю усіх небайдужих фахівців до спільної роботи. Фахівців, а не «фейкоботів».”, – додав Шкарлет.

Він також прокоментував звинувачення у придбанні джипа вартістю 60 тисяч доларів за університетські кошти.

“Це не джип, а пікап, його придбав університет (який є бюджетною установою) на підставі відповідного бюджетного призначення, згідно дозволу регіонального органу Державної казначейської служби. Причому – за зовсім іншу суму (я не розумію: чому окремі так звані “експерти” оперують доларами?). І придбав не для ректора, а для технічних кафедр, на яких викладаються дисципліни з геодезії, землевпорядкування та кадастру”, – запевнив виконувач обов’язків міністра освіти та науки.

Посадовець також заявив, що буде підтримувати та продовжувати усі “корисні” освітні реформи, оскільки не є їхнім “супротивником”. Він додав, що у перший робочий день на посаді т.в.о. міністра МОН запросив усіх ексміністрів освіти і науки увійти до складу колегії Міністерства. “Усі колишні міністри зможуть “контролювати” мою політику”, – додав Шкарлет.

Як підготуватися до другої хвилі пандемії школам та владі